Адміністрація ІФНМУ передала лікарям Іваниківської амбулаторії кисневий концентратор для пацієнтів, які проходять реабілітацію й усе ще потребують кисневої терапії.
Іваниківська амбулаторія має шість ліжкомісць, і сьогодні тут лікують пацієнтів з коронавірусом легкої і середньої степені важкості. «Маємо багато пацієнтів, які під час лікування потребують кисню, — говорить завідувач амбулаторії Роман Рій. — Це можуть бути навіть ті, хто вже виписався зі стаціонару, але все ще мають задишку. Сьогодні складна ситуація на нашій дільниці, особливо в селі Забережжя, де практично половина людей зараз хворіють».
Кисневий концентратор потрібний насамперед тим пацієнтам, які мають ураження легень. Як кажуть медики, їх почали використовувати в Україні ще у 2009 році під час епідемії Каліфорнійського грипу, але тоді не було такої великої кількості пацієнтів.
«Пацієнтам з ураженням легень потрібно додатково подавати кисень, — пояснює проректор з лікувальної роботи доцент Тарас Кобрин. — І концентратор збільшує концентрацію кисню, забираючи його з атмосферного повітря, тобто йому не потрібно кисню в балонах. Тобто він дозволяє компенсувати нестачу кисню в амбулаторних умовах. Також він дуже корисний при реабілітації».
Іваниківська амбулаторія є клінічною базою для навчання студентів-медиків ІФНМУ, тож університет намагається допомагати обладнанням. Раніше сюди придбали апарати ЕКГ, моніторингу тиску. І зараз доповнили кисневим концентратором.
Під час передачі обладнання були присутні також голова Богородчанської ОТГ Ростислав Заремба, староста села Іваниківка Роман Головатчук і директорка КНП Богородчанський центр первинної меддопомоги Лариса Курташ.
За словами Лариси Курташ, зараз склалась дуже важка ситуація. «Богородчанська лікарня на 230 ліжок вже заповнена, перші пацієнти вже лежать у мобільному шпиталі, — розповідає вона. — Більшість із них — це важкі хворі. Зараз маємо справу з мутованим вірусом, і хворі лише прибувають».
Як кажуть медики, безсимптомних хворих зараз практично немає. Люди мусять пролікуватися хоча б два тижні, а переважно й довше. Тож навантаження на медичну систему лише зростає.