Як в Україні вперше спробували по-чесному обирати суддів? Чи побільшає у нас від цього справедливості?

– Один сусід сидів, просто дивився на порожній листок, так і здав. Його прізвища я, звичайно, не питала. Але, знаєте, на 0 балів ніхто не написав… Інший взагалі за списками в аудиторії не з’явився, а на сайті результат в нього був кращий за мій. Не знаю, може, в іншому кабінеті писав…

Помічниця судді адміністративного суду сидить навпроти і попиває сік. Наприкінці зустрічі в кафе стишує голос:

– Моє прізвище, я сподіваюсь, ніде не спливе? Бо якщо я не пройду, то в адмінсуді ще хочу залишитись.

В Україні вперше відбувся конкурс з відбору нових суддів. «Свідомо» спробувало зрозуміти, чи побільшає правосуддя в Україні.

Як вибирають по-новому

До цього року суддів підшукували за схемою “семи кіл пекла”. Треба було отримати добро місцевих силовиків, судової влади у Києві та людей, які стоять над цією владою, – Вищої ради юстиції, куди, наприклад, входить генпрокурор.

У кожному колі документи могли застрягнути або загубитися. Система сама вибирала, кому з грішників давати хід, а кому ні.

Ви були б вражені, якби побачили, як система рекомендувала на посаду судді випускницю Одеської юридичної академії Юлію Тополеву. Вона однією з останніх стала людиною в мантії за старими правилами.

На Вищій раді юстиції Юлія не змогла пояснити проректору своєї академії (і члену ради) Володимиру Завальнюку, що таке «договір». Тоді за справу взявся один з найвпливовіших членів Вищої ради юстиції (і засновник академії) Сергій Ківалов.

– А чи є такий принцип, як гласність?

Дівчина здивовано подивилась на присутніх:

– Власність?

Посмішки не завадили Юлії стати суддею Малиновського райсуду Одеси…

Нові правила створила команда Віктора Януковича. «Свідомо» аналізувало в минулих публікаціях, як ухвалений влітку 2010 року закон «Про судоустрій і статус суддів» збільшив залежність правосуддя від влади. Але при цьому закон проголосив: суддів надалі відбирати за єдиними стандартами. Так, як багато років радили міжнародні консультанти.

– Я вам скажу, що тоді депутати самі повною мірою не розуміли, за що голосують і на що погоджуються, – зауважує експерт американського проекту «Україна: верховенство права», який довго домагався такої системи.

Коли закон набув чинності, наявний кадровий резерв кандидатів в судді просто обнулили. – Чудово! Люди стільки сил витратили, щоб потрапити в той резерв, вклались, домовились – це ж не так просто бути навіть в резерві. А тепер кажуть «гуд бай!» – це просто для того, щоб знову скосити гроші. То ж платили минулій владі… – скаржилась тоді «Свідомо» кандидатка з резерву у кулуарах Вищої ради юстиції.

Натомість закон тепер вимагає чіткої послідовності:

Кандидатів треба перевірити на відповідність трьом вимогам: не молодше 25 років, юридична освіта та три роки стажу роботи правником.

Всі вони мають скласти тест на теоретичні знання.

Ті, хто його склав, повинні пройти спеціальне навчання на суддю.

Потім – іспит у вищій кваліфікаційній комісії суддів.

Саме оцінка на цьому іспиті має давати право стати суддею, причому чим вона вища, тим у кращий суд має призначатися кандидат.

Справедливо? Кінець «своїм людям», які, вдягаючи мантії, захищають не закон, а патронів? Судіть самі.

Як пройшов відбір

Навесні був оголошений відкритий конкурс – для всіх охочих. На 686 вакансій у судах по всій Україні подали документи більше трьох з половиною тисяч кандидатів. 3430 допустили до теоретичного тесту. Він пройшов у травні. Запитання для нього склали у чотирьох провідних у сфері права вишах. Вийшло декілька тисяч завдань. Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ігор Самсін заявив «Свідомо»: 100 запитань на тест вибирав комп’ютер.

– Ми їх навіть у руках не тримали, не роздруковували – звідти взагалі друк був неможливий, тільки перегляд на проекторі. Готовий тест записали на диск, диск спецпідприємство повезло в друкарню. Я єдиний особисто контролював процес.

На тесті кожному кандидату присвоювався штрих-код. Перевіряли тести машинним способом, сканували кожну роботу.

Тут почалися перші сумніви. Найбільше їх викликало так зване «поле для виправлень». Із 100 відповідей 16 можна було змінити!

«Це дозволяє будь-яку роботу зробити з доброї поганою і навпаки», – зауважували в бесідах зі «Свідомо» кандидати. Апеляція на результати тесту законом не передбачена.

– Я набрав 72 бали… Подав заяву на перегляд своєї роботи, але поки що тихо. Припускаю, що міг зробити 5, 10 помилок… Але 28! Щось не віриться, я ж перевіряв себе за питаннями, коли здав тест, – розповідає викладач права одного з університетів, які і формували завдання для тестів.

Далі почалося пряме порушення закону. У ньому написано, що переможці тестів мали пройти спеціальну підготовку. Навчання не було. Натомість 19 червня був одразу призначений кваліфікаційний іспит.

«Свідомо» поїхало спостерігати за ним до Одеси – іспит проводили там. Коли ми поцікавилися чому, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів заявив: випестувана Сергієм Ківаловим академія створила всі умови, зокрема встановила у кожній аудиторії камеру.

Хіба в Києві немає камер? – перепитали ми.

Але тут взяли й орендували апаратуру у місцевих телеканалів. За їхній кошт, – заявив Самсін.

Особлива увага до ролі Сергія Ківалова невипадкова. Голова комітету Ради з правосуддя має величезний вплив на долю суддів. У цьому змагатися з ним може хіба що інший соратник президента – радник Віктора Януковича Андрій Портнов. І справа не лише у тому, що нових суддів відбирали в академії, у дворі якої стоїть схожий на Ківалова пам’ятник. 11 з 20 екзаменаторів були вихідцями з академії! У тому числі і голова Малиновського суду Одеси, де тепер судить знавець принципу гласності Юлія Тополева.

І при відборі майбутніх суддів в екзаменаторів була величезна роль. Кандидати відповідали на 64 теоретичних запитання і робили одне практичне завдання – писали рішення суду. Оцінки після екзамену комісія ставила більше тижня. Навколо виставили охорону. Будь-яких спостерігачів на цьому етапі також виключили.

Екзамен витримали 687 кандидатів – на одного більше, ніж є вакансій суддів.

«Свідомо» перевірило, як здали екзамен кандидати, які з самого початку привертали найбільшу увагу – діти суддів. Зокрема, син голови Львівського апеляційного суду Андрій Государський. Син судді Верховного суду Ярослав Маринченко. Донька ректора Національної академії прокуратури Галина Середа. Син судді Вищого адміністративного суду Дмитро Сірош. Син начальника головного управління юстиції в Вінницькій області В’ячеслав Льовкін. Син члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів Андрій Мікулін.

Всі вони отримали найвищі оцінки. Тепер на них чекають високі суди.

Олександра ВЕСНИЧ,
бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,
для «Галицького кореспондента»