Основний заробіток мешканців Космацької територіальної громади на Прикарпатті – тваринництво. Адже виростити щедрий врожай високо в горах неможливо. Земля тут неродюча, кам’яниста. От і розводять гуцули здавна корів і овець. А ще бережуть народні промисли, наприклад, виготовляють коників із сиру.

У селі Брустури (нині — Космацької територіальної громади) колись чи не у кожному домогосподарстві було по дві-три корови, вівці. Масове заробітчанство добралося й до цієї віддаленої території та поступово впливає на традиції. Тепер худоби утримують значно менше. Але народних промислів дотримуються. Приміром — виготовлення сирних коників, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на “АgroTer”

Справжньою хранителькою сільських традицій є Марія Петрів, котра має на ґаздівстві дві корови. Жінка належить до когорти тих горян, що спеціалізуються на виготовленні сирних коників. Як не вистачає власної сировини для виробів — купує. Чим виручає інших селян.

Зі звичайного коров’ячого сиру майстриня виготовляє квіти на весільні короваї, коників до фуршетів. А буває — й ціле військо, із гуцулом-вершником, що повертається з полонини з повними бербеницями — продовгуватими бочівочками з бриндзою. 

«Мене навчила робити коників із плавленого сиру нанашка — чоловікова хресна мама, — розповідає Марія Петрів. — А я вже вдосконалила цей процес. Разом із донечкою Христиною робимо й курочок, і колачики (маленькі хлібчики з сиру).

Велику надію в Космацькій територіальній громаді покладають на розвиток туризму. Є чим привабити: Карпати, народні промисли. Мережа «зелених» садиб тут щороку зростає. 

Пішохідних маршрутів у Космачі прокладено чимало. Зокрема, й до давнього скельного святилища в присілку Завоєли (загалом у Космачі 32 присілки). Населення в Завоєлах — майже 900 осіб, є своя школа, церква. Більшість людей живуть у долині, але й у горах є будинки.

Майже біля самої сакральної пам’ятки живе сім’я Юрія та Світлани Голубовських. Сім’я утримує коня та корову, є бик і теличка. Мають власні випаси-полонини.

Жити у високогір’ї непросто. До школи треба пішки йти з годину. Юрій каже, що під час негоди на підмозі стає кінь із підводою. А у зимовий період виручають сани.

Читайте також: У столиці сирних коників