У середу, 16 листопада, працівники радіо, телебачення і зв’язку відзначають своє професійне свято. А як починалася історія радіо у Станиславові?

Сьогодні радіо сприймається як щось буденне й звичне. А був час, коли радіо вважалося найпередовішим винаходом людства і радіоприймачі могли дозволити собі тільки найзаможніші…

В Європі винахідником способу передачі інформації через радіохвилі вважається італійський інженер Марконі, який на місяць випередив російського винахідника радіо А. Попова, винахід якого був продемонстрований 7 травня 1895 року. Американці мають свого винахідника радіо – ще у 1893 році Нікола Тесла запатентував радіопередавач, а через 2 роки – і радіоприймач. Проте перші радіостанції почали будуватися тільки у 1920 роках. У 1925 році була збудована радіостанція у Варшаві, яка здійснювала трансляцію на всю Польщу і яку слухали у Станіславові.

Правила придбання, експлуатації та продажу радіоприймачів були визначені у Розпорядженні Міністра промисловості та торгівлі Польщі від 10 листопада 1924 року. Згідно з Розпорядженням, купувати та встановлювати радіоприймачі мали право тільки повнолітні громадяни Польщі, дозвіл для осіб іншого громадянства надавався індивідуально для кожного випадку крайовою Дирекцією пошти і телеграфу, а то й Міністерством внутрішніх справ чи Міністерством збройних сил. Проте і громадяни Польщі, які хотіли встановити радіоприймач, повинні були особисто з проханням звернутися до крайової поштово-телеграфної Дирекції ( для Станиславова – до Львівської). У проханні треба було вказати: ім’я, прізвище, гмінну приналежність, адресу, особисті доводи необхідності радіоприймача, яка буде застосована антена, зобов’язання дотримуватись правил експлуатації радіоприймачів. Якщо радіоприймач встановлювався у концертних залах, цукернях, ресторанах, то треба було також надати свідоцтво поліції про дозвіл на вокально-музичний супровід роботи закладу. Також у проханнях потрібно було визначитись, чи буде використовуватися радіоприймач для потреб власних, чи для громадського прослуховування – платного чи безплатного. Для приватного використання дозволявся тільки певний вид антени, обов’язковим було встановлення громовідводу.

Заборонялося встановлювати радіоприймачі на території, розміщеній у 30-кілометровій зоні від державного кордону.

Якщо Дирекція пошти та телеграфу надавала дозвіл на встановлення радіоприймача, то вона відсилала прохання з поміткою «не знаходимо жодної перешкоди у наданні дозволу…» до місцевої влади.

Але не всі дотримувалися визначених правил встановлення, знаходилися і ті, що встановлювали радіоприймачі нелегально. Їх знаходила поліція, і покарання було суворим – цей кримінальний злочин карався 6-місячним ув’язненням та штрафом 5000 злотих.

Радіоприймачі були дуже дорогим задоволенням: повний комплект з гучномовцем коштував від 400 до 500 злотих. Часто сільські гміни мусили об’єднуватися, щоб придбати хоч один радіоприймач. Пізніше ціни трішки знизились, але не більше, як на 100 злотих.

За користування радіоприймачем треба було сплачувати абонентську плату у поштових відділеннях. Оплата здійснювалася раз на рік у період з 1 до 14 січня і становила приблизно 60 злотих.

Поступово кількість власників радіоточок зростала, і на 1 квітня 1938 року в Станиславівському воєводстві було зареєстровано 14,6 тис. радіоабонентів.

Спочатку станиславівці слухали тільки радіо Варшави, а з липня 1930 року розпочала роботу Львівська радіопередавальна станція з потужністю 16 КВт. Інколи радіоприймачі могли спіймати трансляцію з Берліна чи Москви. Радіопередавальна станція у Станиславові в міжвоєнний період так і не була збудована.

Починаючи з березня 1928 року, у газеті «Kurjer Stanislawоwski» почали друкувати програму радіопередач Польського радіо Варшави. Радіопередачі транслювалися щодня, проте в різний час і мали різну тривалість, найдовше – у неділю. Транслювалися новини політичного, культурного, спортивного життя країни, передачі для жінок, пізнавальні лекції, концерти, драматичні постановки. Були навіть передачі для підвищення кваліфікації службовців. Проте більшість ефірного часу – до 60% – складали музичні програми.

Передачі велися, звичайно, польською мовою, тільки Львівська радіостанція транслювала 30-хвилинні українські програми. У неділю і на релігійні свята передавали богослужіння з українських церков.

У Станиславові в 1929 році радіоприймачі можна було придбати у Домі машин по вул. Сапіжинській,10 (тепер – вул. Незалежності), у «Фарболі» по вул. Сапіжинській, 11, у крамницях Пасєка і Терлецького по цій же Сапіжинській, 4, Ровінського Йозефа по вул. Колінського, 2 (тепер – Фортечний провулок ), Шні Леона по вул. Собєського, 20 (тепер – вул. Січових Стрільців). Відремонтувати радіо чи замовити встановлення антени можна було у майстерні Бравермана по вул. Бельведерській, 9.

По всій Польщі почали виникати Товариства радіолюбителів, проте члени цих товариств були під пильним наглядом поліції.

Наталія ХРАБАТИН