Згідно з матеріалами справи, чоловік після отримання підробленого посвідчення водія з 2005 до 2022 усвідомлюючи, що він порушує вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №340 від 08.05.1993 «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску до керування транспортними засобами», умисно використовував завідомо підроблений документ – посвідчення водія категорії «А,В,С», виданого на своє ім’я у власних потребах для керування автотранспортним засобом скутер (мопед).
У липні 2022 обвинувачений, рухаючись скутером в м. Калуш, за порушення правил дорожнього руху ПДР України був зупинений працівниками поліції.
Під час перевірки документів поліцейські виявили посвідчення водія, яке містило ознаки підробки та згідно з базою даних «Єдиного державного реєстру МВС України у територіальних сервісних центрах» посвідчення водія чоловік не отримував, навчання в автошколі не проходив, а посвідчення водія категорії «А,В,С» не видавалось.
Згідно з висновком експерта, надане на дослідження посвідчення водія за способами нанесення зображень та елементами захисту не відповідає посвідченням водія, які знаходяться в офіційному обігу.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. У вчиненому розкаявся та просив його суворо не карати.
На підставі зібраних доказів, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ст.358 ч. 4 КК України, оскільки він умисно використовував завідомо підроблений документ.
Як наслідок, призначив тому покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Підроблене посвідчення водія суд постановив після вступу вироку в законну силу знищити.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює