Болехівщина знову у скорботі – загинув боєць Риндзак Роман Богданович.
8 жовтня, захищаючи Україну від ворога, у бою за незалежність рідної країни в населеному пункті Берестове Бахмутського району Донецької області загинув болехівчанин Риндзак Роман Богданович.
Під час артилерійського обстрілу, завданого нещадним окупантом, хлопець отримав поранення несумісні з життям. Захиснику було 24 роки.
Роман, як і багато інших його побратимів, мріяв про вільну незалежну Україну, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитись, бо поклав своє молоде життя за незалежність та свободу нашої держави.
Він з перших днів війни служив правдою та волею за нашу Україну, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. Російський агресор забрав люблячого сина у матері та брата у молодших сестер, в громади – відважного захисника.
“Важко сприймати смерть наших захисників. Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих. Це невимовний біль та непоправна втрата, яку не пробачимо окупанту і ніколи не забудемо. Низько схиляємо голови в пошані перед відважністю, стійкістю та патріотизмом нашого Героя й висловлюємо глибоке співчуття рідним воїна від усіх мешканців громади. Вічна пам’ять! Герої не вмирають, вони продовжують захищати нас із небес! Ми пам’ятатимемо кожного, хто віддав найцінніше за наше мирне небо, спокій та майбутнє України!”, – йдеться в повідомленні.
Прибуття похоронного кортежу з тілом загиблого воїна-Героя очікується завтра, 11 жовтня. Про годину прибуття та церемонію поховання буде повідомлено додатково.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи