Болехівщина знову у скорботі – загинув боєць Риндзак Роман Богданович.
8 жовтня, захищаючи Україну від ворога, у бою за незалежність рідної країни в населеному пункті Берестове Бахмутського району Донецької області загинув болехівчанин Риндзак Роман Богданович.
Під час артилерійського обстрілу, завданого нещадним окупантом, хлопець отримав поранення несумісні з життям. Захиснику було 24 роки.
Роман, як і багато інших його побратимів, мріяв про вільну незалежну Україну, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитись, бо поклав своє молоде життя за незалежність та свободу нашої держави.
Він з перших днів війни служив правдою та волею за нашу Україну, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. Російський агресор забрав люблячого сина у матері та брата у молодших сестер, в громади – відважного захисника.
“Важко сприймати смерть наших захисників. Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих. Це невимовний біль та непоправна втрата, яку не пробачимо окупанту і ніколи не забудемо. Низько схиляємо голови в пошані перед відважністю, стійкістю та патріотизмом нашого Героя й висловлюємо глибоке співчуття рідним воїна від усіх мешканців громади. Вічна пам’ять! Герої не вмирають, вони продовжують захищати нас із небес! Ми пам’ятатимемо кожного, хто віддав найцінніше за наше мирне небо, спокій та майбутнє України!”, – йдеться в повідомленні.
Прибуття похоронного кортежу з тілом загиблого воїна-Героя очікується завтра, 11 жовтня. Про годину прибуття та церемонію поховання буде повідомлено додатково.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює