Прощання з воїном розпочалося біля оселі, де проживав Герой. Вулиця заповнювалася людьми, звідусіль сходилися родичі, сусіди, друзі, мешканці навколишніх сіл, представники влади, знайомі й незнайомі, всі, хто хотів віддати останню шану нашому захиснику.
З вересня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації Іван став в ряди воїнів, щоб дати гідну відсіч російській орді, мужньо та самовіддано боронячи українську землю. Життя молодшого сержанта, безстрашного бійця обірвалося в лікувальному закладі, куди його після бою доставили побратими.
Військовий оркестр, підрозділ почесної варти та салютна група, багато військових та побратимів – загиблого воїна поховали з усіма належними військовими почестями.
Провели чин відспівування та поминальну панахиду священники Болехівського, Долинського, Витвицького та Вигодського деканатів ПЦУ та УГКЦ.
Церемонія прощання з Героєм завершилася виконанням Гімну України «Ще не вмерла Україна» та під звуки автоматних черг. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові, ставши навколішки, подарували матері Героя на вічну пам’ять про подвиг сина.
“Нехай добрий, світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть та назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто знав його, любив і шанував”, – йдеться в дописі.
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи