Прощання з воїном розпочалося біля оселі, де проживав Герой. Вулиця заповнювалася людьми, звідусіль сходилися родичі, сусіди, друзі, мешканці навколишніх сіл, представники влади, знайомі й незнайомі, всі, хто хотів віддати останню шану нашому захиснику.
З вересня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації Іван став в ряди воїнів, щоб дати гідну відсіч російській орді, мужньо та самовіддано боронячи українську землю. Життя молодшого сержанта, безстрашного бійця обірвалося в лікувальному закладі, куди його після бою доставили побратими.
Військовий оркестр, підрозділ почесної варти та салютна група, багато військових та побратимів – загиблого воїна поховали з усіма належними військовими почестями.
Провели чин відспівування та поминальну панахиду священники Болехівського, Долинського, Витвицького та Вигодського деканатів ПЦУ та УГКЦ.
Церемонія прощання з Героєм завершилася виконанням Гімну України «Ще не вмерла Україна» та під звуки автоматних черг. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові, ставши навколішки, подарували матері Героя на вічну пам’ять про подвиг сина.
“Нехай добрий, світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть та назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто знав його, любив і шанував”, – йдеться в дописі.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює