“Поки такі люди живуть, то буде жити і наша нація українців. Добрі справи не залишаються непоміченими – вони як маяки світять тим, хто чекає допомоги”, – зазначили в громаді.
Жінка народилася в с. Текуча 1 січня 1923 в багатодітній сім’ї, де виховувалося десятеро дітей. Літом 1942-го була вивезена в Німеччину. Спочатку перебувала в концтаборі та врятувалася за день до своєї смерті.
Зі слів довгожительки, кожного дня репресованих знищували шляхом спалювання, але за день до страти Ганни, прийшов німецький міністр сільського господарства і наказав людей не знищувати, а залучати до роботи. Працювала жінка на полі та дояркою у фермера, а у серпні 1945 року повернулася в Україну.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи