В її домі є 50 подушок, які вишила сама.

У селі Пороги Солотвинської територіальної громади проживає мисткиня Ганна Мартинюк. Жінці 68 років, і вона каже, скільки себе пам’ятає, стільки й вишиває, повідомляє “Галицький кореспондент”.

І далі в моді

Такі атрибути української побутової культури, як вишиті гладдю чи хрестиком наволочки для подушок, картини, фіранки на вікна – всі ці речі вишиває Ганна Михайлівна. Жінка впевнена, незважаючи ні на що, для багатьох ці речі нині залишаються в моді. Є родини, де таку вишивку старанно зберігають. До слова, часто вишиті подушки замовляють у мисткині і везуть на подарунки до Італії.

В часи її юності та молодості в їхньому селі чи не в кожній хаті жінки любили вишивати. Працелюбні українки традиційно прагнули, аби скрізь були порядки: гарно побілена хата, біля неї квітли чорнобривці, мальви, айстри, а в оселі на стінах обов’язково мали висіти рушники. На ліжках та диванах – вишиті подушки.

“В нас вдома на ліжку в декілька рядів були ошатно поскладані вишиті подушки, – розповідає Ганна Мартинюк. – Ніхто не мав права присісти біля них на ліжко. Мав бути порядок. Скажу так, котрі були багатші і мали велику кількість вишиваних подушок, то давали їх дітям у придане. Ми теж мали багато подушок, бо мама була кравчиня і сама їх шила. Добре пам’ятаю, як дитиною дерла пір’я для тих подушок”.

Навчилася ще малою

Ганна Михайлівна розповіла про випадок, коли вона малою в неділю прийшла з церкви і сіла на печі вишивати. Її бабуся, побачивши це, вхопила дерев’яне поліно, що лежало під печею, і почали бити малу Ганну. Старенька сказала, що за християнським звичаєм в неділю гріх вишивати.

“Той випадок, коли мене бабуся набила, пам’ятаю донині, – сміється Ганна Михайлівна. – То мамина сестра вишивала й мене малою ще навчила. Лише я мала вільну хвилинку від навчання і від домашніх обов’язків, то одразу брала до рук вишиття”.

Ганна Мартинюк у далеких 90-х на замовлення колективу Вінницького колгоспу вишила 13 жіночих і 11 чоловічих сорочок. Жінка каже, що тоді по телебаченню транслювали фестиваль “Сонячні кларнети”, де той колектив брав участь. Пам’ятає, як батько гукнув її: “Ганю, диви, які файні твої вишиванки – аж по телевізору показують”.

Мисткиня вважає, що вишиті подушки – такий же атрибут української побутової культури, як і вишиті рушники. Вона переконана, що саме з подушкою пов’язано багато українських обрядів. Адже використовується подушка-ясик під час хрещення дитини. Саме на подушці сидить наречена під час обряду, і згодом на неї намагаються якнайшвидше сісти її подруги – весільні дружки.

Рахувати можна сотнями

З упевненістю можна сказати, що вишиті подушки Ганни Мартинюк – це витвір мистецтва, на який хочеться споглядати вічно. Особисто в неї вдома їх є понад 50 штук. Яку кількість вишила подушок на замовлення, жінка точно сказати не може. Єдине знає точно, що це декілька сотень робіт, які виконала хрестиком, гладдю, низинкою. Дочка пані Ганни вправно вишиває бісером.

У селі про мисткиню кажуть, що це щедра і багата душею жінка. Мисткиня, яка радо поділиться своїм вмінням, вишивкою чи схемою, дасть пораду. Порогівчанка наскільки закохана у вишивку, що коли розповідає про свої роботи, то в очах видніється іскра натхнення. А тим часом її уява малює новий візерунок, її нового чергового шиття…

Мар’яна ЛОКАТИР

Читайте також: Килимки з травами: іванофранківка створює особливі гобелени (ФОТО)