У селі Войнилів Калуського району, що на Івано-Франківщині, Ярослав Муха разом із дружиною та сином займається виведенням бджіл карпатської породи.  Про те, в чому полягає унікальність справи, Ярослав Муха розповів “Суспільному”.

Що відомо про бджолу карпатської породи

Ярослав Муха каже: бджола карпатської породи — унікальна. Вона вилітає на медозбір у ті періоди, коли інші бджоли цього не роблять, має довший хоботок і бере нектар у квіток із дуже низьким вмістом цукру. Крім того, комаха довго працює, поїдає небагато меду, добре переносить хвороби й холод.

“За часи Радянського Союзу карпатські бджоли були знищені, тому що завозилося багато різних популяцій бджіл, порід. Відбувалося виродження нашої чистої карпатської бджоли. Тож я собі поставив за мету знайти більш наближену до тої, якою карпатська бджола була раніше, зберегти її та покращити”, — говорить бджоляр.

Ярослав каже: карпатські бджоли — миролюбні й спокійні. Процес виведення комахи триває роками. Основна матковивідна робота відбувається на пасіці, де розміщені вулики, які для бджіл чоловік змайстрував самотужки.

“У них живуть по дві сімейки. Одна — це сімейка-донор, а друга — сімейка-вихователька. З донора ми беремо рамочки з розплодом — підсилюємо виховательку, яка виховує уже личинки, з яких виходитимуть бджолині матки”, — розповідає Ярослав Муха.

100-літні вулики зі смереки

Є на пасіці Ярослава Мухи й корпусні вулики — для медозбору. На них він ставить додаткові рамки, з яких потім сім’я відкачує мед.

“З рамки, яка була внизу, ми мед ніколи не відкачуємо — залишаємо його бджолам на зиму. Це дозволяє нам не годувати їх цукром”, — говорить пасічник.

Також у господарстві Ярослава Мухи є вулики, яким — понад 100 років. Вони, за його словами, змайстровані зі смереки й значно важчі за сучасні.

“Я починав із чотирьох вуликів. Правда, найбільшого з них не було: помер батько, і вулик подарували. Однак я його знайшов і все-таки повернув додому, щоб була реліквія. Цим вуликам більш як 100 років, тому що моєму батькові на сьогодні було б вже 100 років, а це — ще його батька”, — розповідає Ярослав.

Є в господарстві бджоляра і нуклеусний парк — у вуликах, що входять до нього, бджолосім’ї ціле літо готують маток до парування з трутнем, каже Ярослав Муха.

 

“У такому вулику — чотири відділення. Тут живуть чотири маленькі сімейки, і з кожного боку є вихід — літничок. Також є годівничка, в яку ми даємо або медовий сироп, або медову ситу — розведений з водою мед, або канді — медову пасту з цукровою пудрою”, — розповідає пасічник.

Власна лабораторія для штучного запліднення бджіл

Загалом на пасіці Ярослава Мухи нині приблизно 280 бджолосімей. Утримувати та виводити особин карпатської породи держава не допомагає, тому доводиться працювати за власні гроші, а також із допомогою друзів, говорить дружина Ярослава Наталія Муха.

“Це — не робота, це — життя з природою, це — наше здоров’я. Без бджіл — природи б не існувало і життя також”, — каже жінка.

 

Аби знайти потрібних для селекції бджіл, Ярослав їздить в експедиції у гірські райони Івано-Франківщини.

“Для селекції я утримую місцевих бджіл, але “доливаю кров” чистої карпатки, яку знаходжу високо в горах”, — розповідає Ярослав Муха.

Зі слів пасічника, відібраних під час експедиції бджіл він відправляє на аналіз у Чернівці та Німеччину. Звідти чоловікові надсилають результати. На подвір’ї пасічника діє його лабораторія, у якій Ярослав за допомогою спеціальних інструментів штучно запліднює маток бджіл.

“Ми підготовлюємо батьківські сім’ї — це трутневі сім’ї, де ми вирощуємо селекційного, породистого, гарного трутня. Він не вилітає на парування. Ми трутня там утримуємо, він дозріває. Тоді приносимо його в лабораторію і з допомогою різних інструментів під мікроскопом відбираємо в нього сперму у спеціальний капіляр”, — розповідає Ярослав Муха.

Бджолину матку, відібрану з нуклеусного вулика, готують до операції. Її присипляють наркозом, кладуть у спеціальну пробірку і під мікроскопом запліднюють вісьмома мікролітрами сперми.

 

“Після цього бджолу поміщають в інкубатор приблизно на одну-дві години, щоб витримати в нормальних температурних умовах. І потім вона вже повертається до тих бджіл, серед яких виховувалася”, — каже чоловік.

Ярослав Муха зізнається: свою справу хоче розвивати саме в Україні, адже це зараз — важливо.

“Мені надходить багато запрошень їхати за кордон — працювати у цій галузі. Виїду я, виїде інший — хто залишиться тут? Все пропаде. У нас — екологічно чистий мед порівняно з іншими країнами. А взяти унікальні меди Прикарпаття, Карпат, Закарпаття — це щось неймовірне. Якщо запустити цю галузь, запустити нашу селекційну роботу, то що в нас залишиться? Нічого”, — каже Ярослав Муха.

Читайте також: Вересень багатий на гриби: прикарпатка зібрала 250 боровиків