Захисник родом із села Підпечери Івано-Франківської громади, народився 24 вересня 1980 року.
12 січня 2024 року біля села Рівнопілля Донецької області при виконанні бойового завдання загинув Пилипів Володимир Миронович, повідомили на сторінці Підпечерівського старостинського округу.
З перших днів війни Володимир був призваний на військову службу у 4 батальйон охорони 114 бригади тактичної авіації.
У жовтні 2023 року боєць був відряджений до складу зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ. Вже звідти разом з побратимами військовий підрозділ передислокували до 127 бригади територіальної оборони, де вони виконували бойові завдання із захисту території Донецької області.
“Саме під час відбиття ворожого штурму, внаслідок мінометного обстрілу Володя отримав вибухове поранення, несумісне з життям”, – йдеться в дописі.
Чин похорону проведуть із будинку мами Володимира у с. Угорники (вул. Підкови, 12) та церкви Св. Юрія УГКЦ, а поховають Героя на кладовищі у с. Підпечери біля батька.
Про прибуття траурного кортежу та дату парастасу і похорону повідомлять додатково.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи