В Івано-Франківську провели надскладну операцію для пацієнта з гострим розшаруванням аневризми аорти.
55-річному пацієнту Анатолію Рудіку лікарі КНП “Центральної міської клінічної лікарні Івано-Франківської міської ради” здійснили протезування висхідного відділу аорти, повідомили у медзакладі, передає “Галицький кореспондент”.
Чоловік був доставлений до лікарні з болями в грудній клітці та задишкою. Йому діагностували гостре розшарування відділу аорти. Це загрожувало життю хворого, можливістю розвитку тампонади серця чи ризиком виникнення ішемічного інсульту.
«При такому діагнозі розшаровується внутрішня стінка аорти (інтима). Найгіршим наслідком цього є те, що це призводить до порушення кровопостачання інших органів та систем, а також судин головного мозку», – пояснює кардіохірург Тарас Гудзенко.
Зазвичай причиною цього розшарування аорти є не вилікувана артеріальна гіпертензія, відзначає лікар.
Операція виконувалася в умовах штучного кровообігу, під час якого на основному етапі оперативного втручання проводився циркуляторний арешт з глибокою гіпотермією та антеградною церебральною перфузією.
«Циркуляторний арешт – це повне вимкнення кровообігу в організмі, за винятком головного мозку (антеградна церебральна перфузія), в умовах глибокої гіпотермії (для захисту органів і тканин, температуру тіла знижують апаратом до 18 градусів Цельсія). Це все робиться для того, щоб кардіохірурги мали змогу поставити затискачі на аорту і замінити її на протез», – пояснює анестезіолог Андрій Вовчук.
Для операції використали протез, який був закуплений в рамках держаної програми Міністерства охорони здоров’я України. Також кардіохірургам під час оперативного втручання вдалось реконструювати та зберегти пацієнту його власний аортальний клапан.
Завдяки системі для аутогемотрансфузій (sellsaver) обʼєм крововтрати у пацієнта – мінімальний.
Минулої п’ятниці Анатолій Рудік був успішно виписаний з ЦМКЛ та почувається добре. До слова, врятований пацієнт є одним із ідейних натхненників фестивалю ковальського мистецтва, який уже багато років тішить мешканців та гостей Івано-Франківська.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи