В Івано-Франківську провели надскладну операцію для пацієнта з гострим розшаруванням аневризми аорти.
55-річному пацієнту Анатолію Рудіку лікарі КНП “Центральної міської клінічної лікарні Івано-Франківської міської ради” здійснили протезування висхідного відділу аорти, повідомили у медзакладі, передає “Галицький кореспондент”.
Чоловік був доставлений до лікарні з болями в грудній клітці та задишкою. Йому діагностували гостре розшарування відділу аорти. Це загрожувало життю хворого, можливістю розвитку тампонади серця чи ризиком виникнення ішемічного інсульту.
«При такому діагнозі розшаровується внутрішня стінка аорти (інтима). Найгіршим наслідком цього є те, що це призводить до порушення кровопостачання інших органів та систем, а також судин головного мозку», – пояснює кардіохірург Тарас Гудзенко.
Зазвичай причиною цього розшарування аорти є не вилікувана артеріальна гіпертензія, відзначає лікар.
Операція виконувалася в умовах штучного кровообігу, під час якого на основному етапі оперативного втручання проводився циркуляторний арешт з глибокою гіпотермією та антеградною церебральною перфузією.
«Циркуляторний арешт – це повне вимкнення кровообігу в організмі, за винятком головного мозку (антеградна церебральна перфузія), в умовах глибокої гіпотермії (для захисту органів і тканин, температуру тіла знижують апаратом до 18 градусів Цельсія). Це все робиться для того, щоб кардіохірурги мали змогу поставити затискачі на аорту і замінити її на протез», – пояснює анестезіолог Андрій Вовчук.
Для операції використали протез, який був закуплений в рамках держаної програми Міністерства охорони здоров’я України. Також кардіохірургам під час оперативного втручання вдалось реконструювати та зберегти пацієнту його власний аортальний клапан.
Завдяки системі для аутогемотрансфузій (sellsaver) обʼєм крововтрати у пацієнта – мінімальний.
Минулої п’ятниці Анатолій Рудік був успішно виписаний з ЦМКЛ та почувається добре. До слова, врятований пацієнт є одним із ідейних натхненників фестивалю ковальського мистецтва, який уже багато років тішить мешканців та гостей Івано-Франківська.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює