Прощання з захисником відбудеться завтра, 10 лютого. Об 11:00 кортеж зі загиблим українським воїном прибуде до Рогатинської громади. На головній площі міста Рогатина відбудеться поминальна панахида.
“Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб живим коридором гідно зустріти траурний кортеж”, – звертаються до мешканців громади.
Ярослав Боднарчук народився 5 грудня 1978 року у селищі Букачівці (нині Букачівської громади).
Після закінчення у 1993 році школи у рідному селищі здобув робітничий фах у Калуші. Одружився. З дружиною Аліною виховували доньку Анастасію. Старався огорнути любов’ю та піклуванням свою родину. Дуже любив їх. Працював на різних підприємствах, щоб забезпечити свою сім’ю.
З початком повномасштабної війни добровільно вступив до лав ЗСУ. З 17 березня 2022 року у складі військової частини Т0910 майже два роки захищав Україну. Старший солдат Ярослав Боднарчук виконував обов’язки кулеметника відділення вогневого ураження 3 штурмового взводу, штурмової роти.
27 листопада 2023 року за мужність і героїзм боєць був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.
Серце військового зупинилось від смертельних поранень, отриманих 6 лютого під час бою з окупантами у районі Іванівського неподалік Бахмуту.
Художники про Україну знають щось особливе і по-особливому… Про це свідчить експозиція до Дня Незалежності у виставковій залі Івано-Франківської обласної спілки художників НСХУ, де відчувається атмосфера свята і смутку одночасно, віри в перемогу і надії на мир… Так багато всього відчувається… І це все про Україну… Різну по-різному, але нашу… Від прадавніх часів до сьогодення.
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного