На Прикарпатті сьогодні 6785 нереабілітованих героїв, велику частину яких становлять учасники ОУН та УПА. По селах та містах їх вшановують пам’ятниками «Борцям за волю України», але формально вони залишаються у статусі злочинців. Оповіддю про боротьбу українських повстанців Олексія Олійника та Дмитра Климишина «Галицький кореспондент» спільно з ГО «Поступовий гурт франківців» продовжує проект «Нереабілітована пам’ять». На основі архівних документів розповідаються історії галичан, які, виборюючи незалежність України, стали жертвами радянського терору і мають право на належну шану від держави.

Олексій Олійник і Дмитро Климишин були однолітками 1923 р.н. і уродженцями с. Сівка-Калуська Калуського району. Олексій Олійник (псевдо Хитрий) потрапив у боївку Залізняка в жовтні 1944 р., був в особистій охороні районного керівника ОУН Сірка і виконував функції зв’язкового, а затримали його, двічі пораненого з десятизарядною гвинтівкою, під час втечі зі схрону 19 травня 1946 р.

Натомість за матеріалами кримінальної справи «враждєбно налаштований» Дмитро Климишин (псевдо Богун) перебував в УПА з лютого 1945 р., а в червні 1946 р. був призначений станичним ОУН в рідному селі. Його затримала чекістсько-військова група 12 вересня 1946 р. біля лісу після поранення в обидві руки.

А об’єднали долі цих двох людей не лише місце народження і спільна кримінальна справа, а й дві промислові диверсії. У лютому 1946 р. партизани разом з ще чотирма побратимами розігнали охорону та підпалили дві газові свердловини на Калуському газопромислі, чим, за підрахунками офіційної влади, нанесли шкоду окупаційній державі на суму 150 тис. рублів.

Зазвичай диверсанти проходять спеціальну мінно-підривну, вогневу, фізичну, психологічну, повітряно-десантну, підводну, альпіністську підготовку, здатні діяти автономно на території противника тривалий час. Дмитро і Олексій ніякого подібного досвіду не мали, але розуміли, що знищення промислового потенціалу СРСР послаблює тоталітарного монстра.

Відповідно до норм Міжнародного гуманітарного права, диверсант користується статусом комбатанта на загальних підставах і має право здійснювати диверсійні заходи стосовно підприємств військово-промислового комплексу. Забороняється проводити диверсійні дії лише стосовно мирного населення, медичних установ і транспорту, установ Червоного Хреста та об’єктів цивільного і гуманітарного призначення.

Однак вироком військового трибуналу військ МВС Станіславської області від 5 листопада 1946 р. Дмитра Климишина і Олексія Олійника було засуджено за ст.54–Іа (зрада Батьківщині) і 54 ІІ КК УРСР (участь в контрреволюційній організації) із санкцією ст.2 Указу Президії ВР СРСР від 19 квітня 1943 р. до каторжних робіт на 15 років з пораженням у правах на 5 років з конфіскацією майна.

Зазначимо, що після здобуття Україною незалежності розпочався процес реабілітації жертв сталінського терору. Однак Івано-Франківський обласний суд 10 грудня 1993 р. визнав, що Олексій Олійник та Дмитро Климишин були обґрунтовано засуджені, і погодився лише на зняття з них відповідальності за ст. 2 Указу Президії ВР СРСР від 19 квітня 1943 р. І хоча прийнятий 9 квітня 2015 р. Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» визнає упівців борцями за незалежність України у XX столітті, а їх диверсійні дії не є злочинними з точки зору законів ведення війни, проте Олексій Олійник і Дмитро Климишин залишаються досі не реабілітованими.

 

Сергій АДАМОВИЧ, Роман КОБИЛЬНИК