«Аргумент» (2020)

Бойовик, фантастика

Режисер: Крістофер Нолан

У ролях: Роберт Паттінсон, Джон Девід Вашингтон, Елізабет Дебікі, Кеннет Брана, Аарон Тейлор-Джонсон

Описувати сюжет «Аргументу» – як переказувати добре структурований детектив, де кожна деталь промовляє, а кожен персонаж щось та й означає. Майстерність автора настільки безмежна, що поза контекстом всякі акценти губляться і перестають ставати так званими спойлерами. Але якщо вже сам Нолан вибирає модель шпигунського ретробойовика з розрахованим до секунд «вау-ефектом», та й глядач все сильніше закутується в інформаційну броню, ми підтримаємо загальний дискурс і теж будемо розповідати про «Аргумент» упівголоса. Але без замовчувань.

Ці ж замовчування, до речі, – одна з особливостей картини. Видовищний «Аргумент» з усіх інших фільмів Нолана, мабуть, найтісніше пов’язаний з літературою. Літературою натяків і наукових парадоксів. Останнього разу настільки точно режисер структурував історію в «Пам’ятай», де теж перетинались два тимчасові проміжки: реверсивний і лінійний. Ось тільки в «Аргументі» ці таймлайни буквально перетинаються в одній площині, в фіналі остаточно перетворюючи фільм на один великий паліндром, який можна дивитися в зворотному порядку.

Хоча література – не головний Нолановий орієнтир. Вона, безумовно, важлива, але не в усьому задає тон. Парадоксально неестетичний до середини, позбавлений візуального блиску, що, здається, було цілком усвідомленим кроком, «Аргумент» підхоплює модель старих шпигунських фільмів про Холодну війну. Звідси лиходії, які всіх дратують, секретні шифри, джеймсбондівські гаджети на зразок того, за допомогою якого герої вибираються на хмарочос, і, що важливіше, протагоніст-харизматик без висвітленої біографії, який кидає їдкі жарти і одягається в ефектні костюми.

За усталеною думкою, Нолан – режисер-перфекціоніст, який збирає свої фільми як конструктор і зовсім забуває про так звану трансцендентність «душі». Що це означає в контексті його творчості, не зовсім ясно, але вимоги публіки до живих характерів і ситуацій напевно зроблять «Аргумент» жертвою очікувань. По-перше, герої тут передбачувано жанрові і працюють строго в діапазоні своїх типажів. По-друге, і це важливіше, драматизму додають не так їхні думки і слова, як власне простір і час, які ближче до кінця відкривають заховані трагедійні колізії і роблять персонажів жертвами ситуацій, а точніше, нез’ясовного фатуму, і пояснюють взагалі всі курйози. Простіше кажучи, емоційні в «Аргументі» не конфлікти – емоційна структура сюжету. Так, прорахована, так, перевірена, як строге математичне рівняння, але ж і в математиці повно прекрасних речей: числа Фібоначчі, наприклад, або теорема Ескобара.

Інша популярна претензія полягає в тому, що Нолан знімає заумне, усвідомлено парадоксальне і складне кіно. Тут, до речі, не погодитися важко, але, правда, з парою нюансів. «Аргумент» – один із тих його фільмів, де публіці пропонують просто не аналізувати те, що відбувається, і насолодитися процесом з позицій нескептично налаштованого «критика», який шукає логічні діри і намагається пов’язати воєдино дві сюжетні лінії. При всій своїй структурній витіюватості «Аргумент», як і багато фільмів Нолана, – це, перш за все, формальний, а не змістовий експеримент. Начерки сюжетних ходів цілком можуть показати, що відбувається; опису дії, або, інакше кажучи, екшену – немає.

Якщо вже повертатися до ноланівських ярликів, то режисер, безумовно, архітектор. Інша річ, що фільм не такий емоційний, як кіно про викрадачів снів, але в плані видовища зачаровує більше. Прокладаючи зв’язок між минулим і майбутнім (буквально в сюжеті протистояння предків і нащадків), Нолан у цей же час зіштовхує архаїчне з новаторським. Його фільм повністю складається з конструктів: жанрових або чисто візуальних – не важливо. Але останнє, з огляду на любов режисера до роботи з простором і часом, ближче до фіналу починає витісняти скромні шпигунські сюжети і перетворює кіно на головну розвагу року з реверсивними погонями, вибухами і бійками. Тому жест Нолана, коли він вкладає в уста однієї з героїнь фразу «Не намагайся зрозуміти», здається найбільш щедрим з позиції всюдисущого зарозумілого деміурга. «Аргумент» не потрібно розуміти, ним слід милуватися, насолоджуватися кожною деталлю і кожним звуком.

ФЕЛІНСЬКИЙ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!