Великі суспільні зрушення добрі не тільки наслідками, до яких вони призводять, але й прецедентами, які створюють. Докладніше >>

  Путіну зараз страшно. Дуже страшно. Але його лякає не можлива війна з Україною, від якої надірветься ветха бананова імперія. І навіть не Майдан у Москві, якій змете його особисто. Його лякає невідворотність майбутнього. Докладніше >>

Нам не избежать войны с Россией в той или иной форме – как ни печально (и страшно) это признавать. Сколько б мы не рассыпались в любви к россиянам, не вспоминали про братские узы – мимо. Субъекта, к которому мы обращаемся, не существует. Вместо него – опрокинутая в Средневековье масса людей, жаждущих крови. Их нельзя логически переубедить, поскольку логика – функция мышления. А их планка критического восприятия реальности рухнула, уступив место штампам. Нельзя аргументами переубедить человека, оперирующего штампами. Докладніше >>

Історія завжди подібна і різна водночас – на цьому спотикаються всі, хто намагається некритично екстраполювати одну епоху на іншу. Революційна ситуація може тривати роками, але так і не перетворитися на революцію. Можна пильно вдивлятися у контури майбутнього, очікуючи спалаху, але таки прогледіти момент, коли нарешті спалахне. Взагалі, стосовно Леніна нам потрібно робити дві речі: валити його пам’ятники і читати праці. Докладніше >>

Хтось правильно зауважив, що ця революція – ще й революція проти жлобства, революція гідності. Хам та його команда пресували країну останні роки, воліючи, щоб ми жили за їхніми правилами. За правилами, які є неприйнятними для людської природи – якщо, ясна річ, ми говоримо про Людину. Хам та його команда хочуть, щоб ми «крисили», «не висовувалися», жерли, що кинуть та робили, як накажуть. Вони вибудували систему, гнилу на всіх рівнях. І «беркут» – це лише найпомітніша зараз і мерзенна її частина. Докладніше >>

  З редактором «Галицького кореспондента» ми сходимося у багатьох поглядах, але суттєво розходимося в одному – він є «соборником» і виступає категорично проти розділу України. На жаль, таку ж точку зору сповідують і більшість західноукраїнців. Також на жаль, ідея розділу частіше знаходить відгук в серцях «східняків», ніж в душах «западенців», хоча останні могли б отримати з розділу значно більше користі.  Докладніше >>

Докладніше >>

Докладніше >>

Незважаючи на те, що німці й австрійці говорять однією мовою і взагалі є дуже подібними, між ними, водночас, є чимало суттєвих відмінностей. Які непогано можна побачити хоча б крізь призму «слов’янського питання». Докладніше >>

Інсбрук схожий на Івано-Франківськ, якому вдалося не зазнати Першої світової війни, совітів, перейменування та незалежності (вірогідно, про щось таке вже говорив Юрій Андрухович, небезпідставно закоханий у Тіроль). Та сама провінційна затишність, гірська атмосфера і центральноєвропейська архітектурна спадщина невеличкого інненштадту – внутрішнього міста. Коротше, все те, що створюється католицизмом, традицією та дотриманням законів. Докладніше >>

2012 рік пройшов в Україні під знаком двох великих подій – виборів та кінця світу. Результати обох виявилися прогнозованими. Докладніше >>

Доля слів у мові часто буває такою ж непередбачуваною та випадковою, як і доля самих людей. І часто користуючись тим чи іншим словом, ми навіть не знаємо його значення (що вже казати про етимологію – адже саме слово «етимологія» збагачує сьогодні мовний запас небагатьох). Соціальний запит на дебілізм, яким пронизана сучасна масова культура, поступово приносить свої плоди – говорити з підростаючими снобами, які є клієнтами модних місць, переважно нема про що. Докладніше >>

Нарешті виснував головну причину, чому я є «західником» і «русофобом». Справа в тому, що Європа може поглинути Україну територіально, але при цьому вона не поглинає українську самість. Таке вже траплялося в історії не один раз. Навіть в апогеї першої Речі Посполитої поляки і литвини Докладніше >>