Що робити, коли ти – вчителька музики, а в країні – скандал з Євробаченням? Вони ж спитають: учні. Варіант «взяти лікарняний і звалити з занять» не пропонувати. Мої семикласники – найкращі музичні експерти. Коли я в чомусь сумніваюся, то питаю в них. Тема постєвробаченського уроку музики в сьомих класах ніяк не могла оминути нацвідбір. Діти розчаровані. Вони хотіли Freedom jazz. Пісня-переможниця їм не сподобалась. Докладніше >>

Людям, щоб вижити і ЖИТИ, потрібні інші люди. Навіть якщо вони їх – інших людей – ненавидять. Мабуть, перші поселенці на Землі не вижили б, якби не трималися купи. Та і нині навіть «самотнім вовкам» так чи інакше потрібно взаємодіяти з іншими, бодай час від часу. Щодня наш світ так неймовірно ущільнюється, що знайти усамітнення (особливо у великих містах) майже неможливо. Докладніше >>

У моєму домі, звичайній радянській двокімнатній квартирі, скільки себе пам’ятаю, все життя були тварини. Першого кота нам подарували, коли мені було років два. Іншого кота мама знайшла на вулиці. Він прожив у нас до глибокої старості. Потім був собака, на жаль, мав якусь загадкову хворобу і прожив усього два роки. Я ридала за ним страшенно. Далі ми узяли з дачі приблуду – цей двортер’єр прожив у нас 15 років на пару з котом. Докладніше >>

Успіх, успіх, успіх! Ти конче повинен його мати – успіх. Він просто необхідний! Про це тобі говорять сотні видань літератури нон-фікшн, заголовки газет і журналів, лавина реклами, тисячі фото, що ллються на твою голову з інстаграму, модні блогери і тренери-тренери-тренери. Всюди тобі пропонують курси-тренінги-воркшопи-майстер-класи «Як досягти успіху». Чи це успіх у бізнесі, особистому житті, материнстві, кулінарії або сексі, головне – успіх. Докладніше >>

Чули приказку: людина людині – вовк? Мене завжди дивував її зміст. Тлумачення цієї давньої фрази стосується надвисокого егоїзму і жорстокості до іншого. Але чому – вовк? «Homo homini lupus est» – латинська фраза, що своїм корінням сягає у століття, які іменуються «до нашої ери». Що ж, у ті «часи темні» ще не було зоопсихологів (так, сама дивуюся, що є й така професія), які вивчали поведінку та вчинки тварин у їх природному середовищі існування. Докладніше >>

Мої баба завше кажуть, що учителька має бути панею. Бо що ж то за учителька, якщо вона, повернувшись додому зі школи, одразу хапається за господарку: летить до корови чи в город? Де вже їй в голові та наука? Вона ж – учителька! Вона має прийти додому, зложити чистенькі руки і читати книжку чи перевіряти зошити. Вона ж має постійно вчитися і розвиватися, щоб давати дітям знання. А коли ж їй розвиватися і читати, як вона натомість переймається господарством і домашніми справами? Докладніше >>

От ми кажемо – праворадикали, праворадикали… Не завжди заглиблюючись як у термінологію і суть поняття, так і в те, чи ті, кого ми так називаємо, справді ними є. Чи можна назвати праворадикалами групу молодих людей, які днями блокували одну із подій, організованих у Львові? Але про все по черзі. Днями у Львові відбувалася популярна і розпіарена подія. Докладніше >>

У Нього бездоганне почуття гумору. Зрештою – у Нього все бездоганне. Але гумор – особливо. Відоме «Людина планує, а Бог керує» – то про гумор, коли Бог жартує. Зовсім не можу уявити набундюченого, суворого Бога десь там, посеред небесної безодні. Він – близький, теплий і посміхається у бороду. Чомусь я думаю, що в Нього є борода. Ну – смішно. Згодна. Але моя дитяча уява у плетиві бабиних казок і моїх мрій змалювала мені саме такого Бога. Бо ж Він – давній-давній. Давніший за світ. То як же Йому без бороди? Докладніше >>

Не знаю, як глибоко сидить цей страх – десь на рівні якихось ментальних особливостей, на підкірках свідомості. Десь там, поза межами нашого раціо – у інстинктах. Цей страх великий і, часом здається, вічний. Страх перед інституціями. Видається, що отих кілька десятиліть системи таки добряче проїхалися нашими звивинами. Ми боїмося, щойно переступаємо поріг будь-якої державної чи схожої на неї установи. Докладніше >>

Пригадуєте, цьогоріч перед Великоднем світовими та українськими ЗМІ пролетіла звістка про те, що Папа Римський Франциск начебто скасував пекло? Реакція християнської (і не тільки) спільноти була настільки блискавичною і неоднозначною, що офіційний Ватикан поспішив виступити зі спростуванням. Мовляв, нічого Папа не скасовував, грішникам і далі слід боятися й каятись, праведникам – надіятися, а пекло нікуди не поділося, то журналіст щось там забув чи переплутав – старенький бо, 93 роки, так, на хвилиночку, журналістові. Докладніше >>

Мені було років п’ять. У всякому разі до школи я ще не ходила. “Не бійся, – сказала жінка, загорнута в біле так, що було видно самі лише її очі, затулені блискучими скельцями окулярів. – Не бійся. Це зовсім не страшно!” – повторила вона, та прозвучало це чомусь як погроза. Жінка хвацько одягла на мене фартух з клейонки, швидко зав’язала його мені за спиною, при тому акуратно заломила назад мої руки і захопила мотузками зап’ястки. Як я не намагалася звільнитися, нічого путнього з цих спроб не вийшло. Докладніше >>

Якщо трирічний малюк лежить на дивані пузом догори та дивиться мультик, і в цей час до нього підійти і сказати: «Ходімо на вулицю», він, звичайно, закапризує і не захоче нікуди йти. Але якщо за тих же обставин підійти і сказати: «Що ти хочеш взяти з собою на вулицю: лопатку чи ровер?», він одразу пожбурить планшет і побіжить по велосипед. Без вагань, скиглення і торгів. Докладніше >>

Ви любите анекдоти? Хто ж їх не любить? Який, на вашу думку, найдотепніший, найсмішніший? У часи мого школярства найсмішніші анекдоти були чомусь про чукчу. Які тільки лиха не траплялися з отим бідолашним чукчею! І телефоном він користуватися не вмів, і м’ясорубкою, і з армією в нього не складалося, і навіть із в’язницею. От усі довкола такі розумні, інтеліґентні, освічені, і раптом – тупуватий чукча. Ну смішно ж. Докладніше >>