Докладніше >>

Докладніше >>

У травні буде тепліше. Ми ходитимемо у футболках і шортах. Й жодна політика внутрішня і зовнішня не стане на заваді неминучим кліматичним змінам. До двадцять п’ятого травня зміняться й суспільні настрої. Важко прогнозувати як саме, але чомусь здається, що цинізму побільшає. Принаймні жодні притомні прогнози не дають можливості у цьому сумніватись. Докладніше >>

Історія наповнена реставраторами влади. Людьми, які намагались опертись на згаслу легітимність, влити нове вино у старі міхи символів, структур та політичних міфів. В історії Китаю, до прикладу, зустрічаємо не надто могутні (щоби не сказати – ефемерні) династії «Пізня Хоу», «Пізня Тан», «Пізня Лян», які безуспішно намагались опертись на колишню велич і блиск Домів Хоу, Тан і Лян. Докладніше >>

Якось так вийшло, що головним постачальником харизматичних облич нині стала Британія. Королівські онуки з принцесою Кейт, Х’ю Лорі, Бенедикт Камбербетч, Джеймс П’юрфой, Мартин Фрімен і вся акторська гвардія Деніела Редкліфа (Гарі Поттера) відтіснили на другий план голлівудівські підборіддя, орлині профілі кінематографічних латиносів та гладенькі вилиці італійських акторок. Докладніше >>

Січневий ранок дві тисячі чотирнадцятого року починається з алярмового пробудження. Уві сні, котрий я щойно бачив, електророзподільним полем завзято гасали здоровенні свині. Веселі і плямисті, наче ті далматинці. Вони бігали поміж трансформаторами і спритно ухилялись від високовольтних розрядів. Відтак одна з тих льох стомлено вляглась під парканом і промовила людським голосом: «Sainte L’Etoile-Absinthe!»Від зловісних слів франкомовної льохи я прокидаюсь. Докладніше >>

З прогресом у нас не склалось. Себто у всіх нас, представників стрижневої цивілізації. Тієї, котра втекла з середньовіччя через шпарину атеїзму. Казка про нас мала мати інше закінчення. Це все одно, як би Червона Шапочка забила болт на бабцю, зжерла пиріжки і подалась у місто шукати щастя. Мовляв, все-таки краще, аніж опинитися у вовчому шлунку. Так і наша цивілізація, заснована на вірі у науку, прогрес та перемогу добра над злом. Забила на Бога, гуляла-гуляла, поки була молода, а тепер впала в маразм. Пора вертати до того лісу, де колись жила бабця. Й де досі живе вовк. Докладніше >>

Це колись давно шизофренія була лише хворобою. ХХ століття все змінило. Руйнування традиційної цивілізації зле відбилося на мізках пересічних людей. Там, де творчий розум знаходив «приколи» та пірнав (за допомогою кокаїну або дешевших «аквалангів») до паралельних світів, там, де містик знаходив тверду основу у медитації, проста людина втрачала світоглядні координати. А разом із ними й психічну стабільність. Шифер їхав повільно, але з більшості дахів. Докладніше >>

Кожну дорослу систему можна уявити у вигляді гойдалки. За вісь тої гойдалки правитиме її історична основа, а на краях дошки розташуються протилежні варіанти розвитку, його тенденції. Позитивна і негативна. Ускладнююча і спрощуюча. Якщо застосувати цю умоглядну схему до нашого міста, то віссю слугуватиме історичний Станиславів (що існує тепер вже не так архітектурно, як міфічно), ускладнюючу тенденцію ми назвемо ідеальним Франківськом, а спрощуючу – Мегапациківом. Докладніше >>

«Гриби, як коні», – чую я кілька разів за день. Цього року гриби вродили. Якби не було регулярних календарів, люди б ще довго рахували час від теперішньої грибної осені. «За рік до грибів сталося», або «тої весни, що була після грибів». Врожаї, як і стихійні лиха, й досі вгвинчуються у пам’ять глибше, аніж політичні або ж культурні події. Що свідчить не лише про минущість останніх. Докладніше >>

Докладніше >>

Хто б там що не казав, а у 90-их було веселіше. Хоча навколо повзала й нила про своє сіренька пострадянська бідність, в багатьох все ж таки жило відчуття Великого Карнавалу. Докладніше >>

Докладніше >>

  Докладніше >>