Поки десь там хтось заповнює, а хтось з обуренням вивчає електронні декларації, йде війна. Щодня. Щогодини. Війна, якої ніхто не бачить. Не стріляють гармати, не руйнуються будинки, не горить бронетехніка. Тиха війна. Але і у ній бувають переможці і переможені, ллються сльози і кров. І боротьба у цій війні не менш героїчна. А часом – і більш. Це війна за найдорожче – здоров’я дитини. Докладніше >>
Знайома розповіла. Після роботи зайшли з чоловіком у торговий центр. Взяли два візки, набрали продуктів. Чоловік пішов на касу займати чергу, а я – в кондитерський відділ. Підходжу до каси, пробираюсь з візком до чоловіка і кажу до нього: «Пане, будь ласка, пропустіть мене вперед!» – «Прошу, прошу, мені нікуди поспішати», – відповідає він. Покупці, які стоять за нами, кажуть мені: «Досить нахабніти, йдіть і станьте в чергу!» Докладніше >>
Так вже сталося у моєму житті, що від самого його початку мене оточували книги. Це була різного роду паперова продукція, з педагогічним, методичним, музичним, літературно-художнім змістом. Але книги, які б вони не були, є книги. Тому багатьом молодим батькам і тепер кажу: змалку оточуйте своїх дітей книгами. Від вас великою мірою залежить вибір вашим чадом свого майбутнього шляху. Докладніше >>
Ранки, загорнуті в сизий туман, густий такий, з особливим запахом, до якого домішується дух автівок і недотлілих звечора багать, хоч їх і заборонено розкладати у місті. Ранки, що виганяють містян із багатоповерхових мурашників до праці й навчання. А вони, кутаючись в теплі шалики, клянуть переповнені маршрутки, безвідповідальних таксистів, автомобільні корки і ранковий холод Докладніше >>
«На виїзному засіданні дев’ятої сесії обласної ради, яка відбулася на базі державного підприємства “Вигодське лісове господарство” в Долинському районі, прикарпатські обранці обговорили стан використання лісових ресурсів… Поблизу будинку культури, де проходило пленарне засідання виїзної сесії, депутати висадили “Алею Соборності”. Докладніше >>
Один мій знайомий (вроджений технар) вирішив перейти з сигарет на люльку. Прочитав, що нова люлька розкурюється (ну, тобто смак в ній проявляється) за два роки і що навіть був такий спосіб: купували люльку і давали матросу далекого плавання, якраз на два роки. А через два роки він її привозив, вже розкурену, мундштук відкручували і викидали, новий ставили і вуаля – у тебе цимес. Докладніше >>
Інформація – це зброя 21 століття, людство в постійній гонитві за новою порцією інформації. Живучи в постійному інформаційному хаосі, люди часто не в змозі розібратися де зерно правди, а де солодка брехня. Попри інформаційну перенасиченість, інформація вартує неабиякі гроші. Докладніше >>
«Міський голова Коломиї Ігор Слюзар відмовився спілкуватися з нардепами Ігорем Мосійчуком та Юрієм Тимошенком і громадою міста. «Галка» інформувала, що Ігор Мосійчук приїхав у Коломию, аби поспілкуватися з громадою, яка відстоює спортивну школу. Разом з колегою – народним депутатом Юрієм Тимошенком – та громадою міста чиновник прийшов у кабінет міського голови Ігоря Слюзаря, – розповів у Facebook Ігор Мосійчук. Докладніше >>
Звісно, кожен може мати на увазі, що йому заманеться, у цьому контексті. А я про наше ставлення до світу і до життя. Ми страшенно економимо час, ми жахливо не любимо його марнувати. Тому ми читаємо короткі історії часу та Всесвіту, короткі списки фільмів, які треба подивитися, переказ книжок, які треба мати. 10 відомих художників, 10 сучасних філософів, 10 маловідомих фактів про Україну, 10 цитат про кохання і так далі. Докладніше >>
Знайома недавно розповіла. Родом вона з далекого села майже на кордоні з Румунією. Її однокласник у цьому селі так і залишився, все своє свідоме життя пропрацював чабаном. Проте, одружившись і ставши батьком двох доньок, всі сили спрямував на те, щоб дати їм гідну освіту. Своєї мети він досяг і живе цілком собі нічогенько. Однак років п’ять тому доньки, приїхавши в гості, виявили у батька різке погіршення слуху. Правим вухом він практично перестав чути, лівим чув тільки коли голосно розмовляли. Докладніше >>
Днями написала на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Нашому місту потрібен мораторій. На мурали. На пам’ятники. На дитячі майданчики. На паркінги. На багатоповерхівки. Років хоча б на десять. Самовиражатися художникам, громадським активістам, владі та кандидатам треба дозволити лише у встановленні лавочок, сміттєвих урн та висадженні дерев. Тільки тоді у нас залишиться хоч мізерний шанс зберегти обличчя міста… Докладніше >>
«Завтра о 16:00 відбудеться урочисте відкриття дитячо-спортивного майданчика за адресою вулиця Угорницька, 14. Його встановлення відбулося спільними зусиллями депутата Івано-Франківської міської ради від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» Віталія Мерінова та депутата обласної ради Ігоря Шевчука. Докладніше >>
Ніколи не любила визначень, термінів, вони дуже рідко можуть передати суть. І якщо мова йде про матеріальні речі, то ще куди не йшло, а коли це стосується ідей, то визначення втрачають будь-який сенс. Я не буду копіювати речення про те, що означає TED чи TEDx ні з Вікіпедії, ні з офіційного сайту, бо для мене це щось геть інше. Докладніше >>
Я жайворонок і вранці завжди хочу їсти, тому ситно снідаю. А ще я люблю готувати. Сестра подарувала мені книгу “Сто рецептів сніданків на кожен день”. Здавалося б, ідеальний подарунок, так? А ось я тепер вмираю від цікавості і хочу побачити людей, які готують собі сніданок з позначкою “Час приготування – три години двадцять хвилин”, причому явно призначений для вживання відразу, а не готування з вечора. Докладніше >>
«Керуючий справами Івано-Франківської обласної ради, “свободівець” Василь Скрипничук збирається піти з посади… Посадовець назвав шість причин свого рішення про звільнення. “Найперше – це те, що нинішня влада не відповідає тому, що я хотів би бачити. Комплекс цих владних відносин вийшов за рамки, в яких я колись працював і в яких я би хотів працювати далі. Докладніше >>
Знайомий розповів. У його частині служить один контрактник, і недавно він, будучи за кермом «Уралу», збив велосипедиста (хлопець, на щастя, живий-здоровий). Природно, наказали писати пояснювальну. Він і написав: “Я, Іваненко Іван Іванович, 2 вересня 2016 року, перебуваючи за кермом службової машини, збив Петренка Петра Петровича, який пересувався на велосипеді. Докладніше >>
Її ім’я само по собі вже стало фразеологізмом. Її висловлювання розібрали на цитати і статуси для соцмереж. Про неї написані книги і зняті кінофільми. А вона все життя просто віддавала себе іншим. І була б вдячна, мабуть, якби і ми з вами менше уваги приділяли її видатній, хоч і скромній постаті, але більше надихались її ділами і брали приклад. Докладніше >>
Багато дітей росте без батьків. Не біда, якщо ти здоровий і впевнено стоїш на ногах. Ти даси собі раду. Але коли ти потребуєш допомоги, крім того, ростеш без батьків, тоді світ постає у дещо інших барвах. Докладніше >>
Мій колишній начальник навчався у фізико-математичній школі. І мав ніжну любов до цього курсу. Одного прекрасного дня, ввечері, після 0,7 л хорошого віскі ми спільно вирішили, що інтелігентна людина повинна мати вдома гідну бібліотеку підручників, збірників задач і інших “цікавих фізик”. Сказано – зроблено. П’ять фізико-математичних рил замовили все, що було тоді на “Озоні” на цю тему. Через тиждень прийшла посилка. Докладніше >>
«Петро Книшук, депутат обласної ради, заявив, що голова обласної адміністрації Олег Гончарук ігнорує аграріїв. Про це він сказав під час сесії обласної ради 23 вересня. За його словами, голова обласної адміністрації показав неповагу до аграріїв, людей, які годують Прикарпаття, коли не з’явився на виїзне засідання обласної ради у Коломийському районі та не відреагував на звернення щодо покращення галузі… Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи