Пояне Анастасія родом з села Виноградне Миколаївськоі області. Працювала продавцем, виховувала хлопчика Ярослава 5 рочків.
Чоловік Микола працював будівельником. Завагітніла з початком війни, але ще цього не знала.
24 лютого збирались на роботу, нічого не підозрювали. Про початок війни повідомив батько. Спочатку нікуди не збирались виїжджати. Їхнє село окупували 26 лютого. Не було можливості виїхати.
“Коли в селі орки почали грабувати, гвалтувати і вбивати – вирішили якось евакуйовуватись. 23 березня з’явилась така можливість. Їхали колоною 17 машин, але сталось жахливе – орківський танк відкрив вогонь по колоні – загинуло багато людей, вціліло лиш 4 машини, серед них була наша машина”, – розповідає Анастасія.
Вони повернулись назад до хати, а через два дні спробували ще раз. Поїхали в напрямку до Кривого Рогу. В сірій зоні їх не пропустили і вони жили в чужих людей тиждень. А потім Червоний Хрест супроводжував виїзд – і вони вирвались.
Приїхали в село Берлоги до далекої родини чоловіка, де вони дотепер.
Їх село деокупували 10.11, дату Анастасія пам’ятає точно. Хата вціліла – зараз там наші захисники.
6 грудня, в день ЗСУ та день святого Миколая, Анастасія народила хлопчика Ореста 3200 г.
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи