Пояне Анастасія родом з села Виноградне Миколаївськоі області. Працювала продавцем, виховувала хлопчика Ярослава 5 рочків.
Чоловік Микола працював будівельником. Завагітніла з початком війни, але ще цього не знала.
24 лютого збирались на роботу, нічого не підозрювали. Про початок війни повідомив батько. Спочатку нікуди не збирались виїжджати. Їхнє село окупували 26 лютого. Не було можливості виїхати.
“Коли в селі орки почали грабувати, гвалтувати і вбивати – вирішили якось евакуйовуватись. 23 березня з’явилась така можливість. Їхали колоною 17 машин, але сталось жахливе – орківський танк відкрив вогонь по колоні – загинуло багато людей, вціліло лиш 4 машини, серед них була наша машина”, – розповідає Анастасія.
Вони повернулись назад до хати, а через два дні спробували ще раз. Поїхали в напрямку до Кривого Рогу. В сірій зоні їх не пропустили і вони жили в чужих людей тиждень. А потім Червоний Хрест супроводжував виїзд – і вони вирвались.
Приїхали в село Берлоги до далекої родини чоловіка, де вони дотепер.
Їх село деокупували 10.11, дату Анастасія пам’ятає точно. Хата вціліла – зараз там наші захисники.
6 грудня, в день ЗСУ та день святого Миколая, Анастасія народила хлопчика Ореста 3200 г.
Війна змінює всіх. І з кожними змінами вона ставить перед нами все більше викликів. Нам як суспільству, яке живе в нових умовах, важливо не ігнорувати й не замовчувати, а навчитися говорити та вирішувати питання, які стають життєво важливими. Відновлення емоційної стабільності не менш важливе ніж фізичний відпочинок. І якщо є варіанти підтримки, які можуть допомогти
Що ви знаєте про ліногравюру? А що ви знаєте про чекання? Відповідь на перше питання знайти легше і швидше, тут навіть штучний інтелект не збреше. З іншим трохи складніше, бо жоден чат gpt не розкаже, як це і чому це, у жодному словнику не знайдеться слів, необхідних не для розуміння лексичного значення, а для відчуття
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного