Пояне Анастасія родом з села Виноградне Миколаївськоі області. Працювала продавцем, виховувала хлопчика Ярослава 5 рочків.
Чоловік Микола працював будівельником. Завагітніла з початком війни, але ще цього не знала.
24 лютого збирались на роботу, нічого не підозрювали. Про початок війни повідомив батько. Спочатку нікуди не збирались виїжджати. Їхнє село окупували 26 лютого. Не було можливості виїхати.
“Коли в селі орки почали грабувати, гвалтувати і вбивати – вирішили якось евакуйовуватись. 23 березня з’явилась така можливість. Їхали колоною 17 машин, але сталось жахливе – орківський танк відкрив вогонь по колоні – загинуло багато людей, вціліло лиш 4 машини, серед них була наша машина”, – розповідає Анастасія.
Вони повернулись назад до хати, а через два дні спробували ще раз. Поїхали в напрямку до Кривого Рогу. В сірій зоні їх не пропустили і вони жили в чужих людей тиждень. А потім Червоний Хрест супроводжував виїзд – і вони вирвались.
Приїхали в село Берлоги до далекої родини чоловіка, де вони дотепер.
Їх село деокупували 10.11, дату Анастасія пам’ятає точно. Хата вціліла – зараз там наші захисники.
6 грудня, в день ЗСУ та день святого Миколая, Анастасія народила хлопчика Ореста 3200 г.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює