Вчитель історії за фахом та поет за покликанням Володимир Присяжнюк нещодавно видав свою першу збірку пародій «Тобі сюди, Алісо!» Про цю збірку і поетичну творчість загалом розмовляємо із автором. Докладніше >>
Оля МИХАЙЛЮК: «роздІловІ» – це не той твір, від якого варто чекати гострого й пристрасного сюжету»
«роздІловІ» – це поезія Сергія Жадана, візуалізація Олі Михайлюк, музика Олексія Ворсоби і Влада Креймера. Ідея такого поєднання належить Олі Михайлюк. Проект представляє агенція «АртПоле». Виступи відбудуться у восьми українських містах – від Щастя до Львова. Ця подорож є також промотуром першого альбому «роздІловІ: Щастя не оминеш». Докладніше >>
Психоделічне Середньовіччя у підземеллях датського Франківська
Віллі Шекспір, якби побачив свіжу постановку івано-франківського театру свого «Гамлета», вдруге би помер, а потім би воскреснув, щоб передивитися ще раз. Здається, на волю вирвалися всі приспані до цього театральні джини і духи, які керували рукою диригента цього зрілища Ростислава Держипільського, який нашаманив такого… Але об усім поволи і по порєдку, як-то кажуть у нас, у королівстві датському. Докладніше >>
Ростислав ДЕРЖИПІЛЬСЬКИЙ: «Митець закінчується тоді, коли він потрапляє в зону комфорту»
Цими вихідними франківського театрального глядача, без сумнівів, струсонула прем’єра «Гамлета» в постановці Ростислава Держипільського. Журналіст «ГК» розмовляв з ним напередодні спектаклю, аби зафіксувати той адреналіновий стан, що охоплює митця перед виходом на підмостки. Попри зрозуміле хвилювання режисера, потрібно сказати, що все у нього вийшло, і вийшло надзвичайно. Докладніше >>
Ірина КЛИМЕНКО: «Для індусів біла людина – це мавпа з великим мішком грошей»
Ірина Клименко належить до тих людей, які в наш вузькопрофільний час є великою рідкістю. Вона і журналіст, і фотограф, і фотомодель. Займається східними мистецтвами і вивчає східну філософію. Подовгу подорожує Південною Азією, і зокрема Індією, яка, як і бабусині гуцульські Шешори, є для нею землею Вчителів і Сили. Вона врешті-решт – молода красива жінка з непорожніми головою і серцем. Докладніше >>
Підвалина, яка тримає націю
На початку грудня навмисно до різдвяних свят у Краєзнавчому музеї Івано-Франківська виставлено відреставровану ікону «Різдво Христове». Минулого року її знайшли у фондосховищах у поганому стані, з великою кількістю воскових забруднень, лущень, втратами фарбового покриття і левкасу. Львівська дослідниця, мистецтвознавець Марія Гелетович вважає, що ікона походить з 1680 року і належала до празникового ряду іконостасів. За всіма ознаками, кажуть дослідники, це ікона з Риботицької школи іконопису. Докладніше >>
Сергій ЛИСЕНКО: «Бацилою кіно я був заражений з дитинства»
В Україні розпочато знімальний період повнометражного художнього фільму «Екс» – бойовика на історичну тематику. Перші зйомки картини відбулися у Львові та Львівській області 16 та 17 грудня, подальші – передбачені на квітень-травень. Вихід фільму запланований на початок 2018 року. Докладніше >>
Володимир МУЛИК: «Художник – це буба в голові, а не диплом у шафі»
Івано-франківський художник і журналіст Володимир Мулик – про рок-н-рол, живопис, мистецьке життя і самотність. Докладніше >>
Сергій ГРИГОРЯН: «Не люблю зачіпати політичні теми, бо політика – від лукавого»
Івано-франківський художник Сергій Григорян – надзвичайно живий і провокативний митець. Гострота політнекоректних ідей, хороше відчуття трендів часу, а також добра професійна школа є основними ознаками творчості художника. «Галицький кореспондент» зустрівся з Сергієм. Докладніше >>
Австро-Греція Тараса Полатайка
Тарас Полатайко народився в Чернівцях у 1966 році. З 1989 року художник жив і працював у Канаді, у 2002-му представляв Україну на бієнале у Сан Пауло (Бразилія). Серед інших міжнародних форумів, на яких Полатайко представляв Україну та Канаду, – Корейська бієнале (Південна Корея, 2009), Тель-Авівська бієнале (Ізраїль, 2011) та Alberta Biеnnіal в Едмонтоні (Канада, 2013). Докладніше >>
Правильний неправильний Стус по-франківськи
Або дуже відважні, або дуже нерозсудні можуть ставити спектаклі про Василя Стуса. Другим, може, й легше, бо не до кінця розуміють, за що беруться. Такого людського і поетичного масштабу постать вимагає гіпертонкого режисерського підходу. Ну, а якщо за такий матеріал береться Новий театр – без зарплати, без власного бюджету і приміщення, театр, якому ще не виповнилося й року, то інакше, як нерозсудними і відважними, їх не назвеш. Докладніше >>
Тарас МАЛИЙ: “Малайзійський реп і музику зниклих народів не почуєш на жодній іншій радіостанції”
Нещодавно «Urban Space Radio» відсвяткувало 500 днів у ефірі. Як розвивається радіо, хто є його слухачами та якими цікавинками воно потішить незабаром, розповідає координатор проекту Тарас Малий. Докладніше >>
ФОМА: «Залишатися аполітичним в Україні неможливо»
Разом зі своїми картинами-героями Фома зіграв роль художника у фільмі молодого режисера Сергія Наталушка «Спокуса». Те, що робить Фома-художник, мистецтвознавці називають «урбаністичний наїв». Найбільше в житті Фома цінує внутрішню свободу. Живе і працює в Києві. У Сергія та його дружини Надії троє дітей. Докладніше >>
Андрій РУДІК: «Нам потрібна культурна децентралізація»
Гурт «Гуцул Каліпсо» був заснований наприкінці 1999 – на початку 2000 років. Майбутні учасники гурту познайомилися на сейшені у Чернівцях, де, серед інших, виступав гурт «Діамантово-зелені». Одразу чотири музиканти з нього увійшли у початковий склад «Гуцула Каліпсо». Докладніше >>
Історія сильної жінки
28 листопада в Івано-Франківську презентували український історично-драматичний фільм “Жива”. Режисер Тарас Химич, глибоко вражений історією боротьби воїнів УПА на Прикарпатті, поклав в основу стрічки реальні події 1950-х років, зокрема історію надзвичайно сильної жінки, повстанки Анни Попович. Докладніше >>
Каролізм головного мозку
Можна порівнювати театр із храмом мистецтва, хоча частіше він – шпиталь. Пацієнтів (даруйте, глядачів) тут не так лікують чи обстежують, як перевіряють на наявність рефлексів, роблять трепанації черепів, копирсаються у давніх ранах, то посипаючи їх сіллю, то змащуючи бальзамом (Прикарпатським?), роблять анатомічні розтини життєво важливих органів – серця і мозку. Без анестезії. Головний принцип – відчувати і переживати. Так-от, у франківському обласному музично-драматичному шпиталі нещодавно відкрили реанімацію – Режисерську майстерню, яка робить глядачам шокову терапію експериментом, абсурдом, епатажем і ламанням хребта. Звичайно, йдеться про хребти усталених канонів сценічного мистецтва. Докладніше >>
Дмитро ШЕГДА: «Книжковий бізнес – успішний. У ньому крутиться багато розуму і грошей»
В останній день жовтня минулого року відбулося урочисте відкриття книгарні-галереї «Під лиликом» на початку вулиці Шевченка в Івано-Франківську. Книгарня розмістилася в одному з приміщень колишнього культового однойменного кафе, яке у 1990-х роках було базою для письменників та художників вже зрілого «Станиславівського феномена», цілої когорти місцевих митців, студентів, а також членів «Студентського братства». Докладніше >>
Сергій РОМАНЮК: «Я ніколи не казав, що працюю в театрі – тільки служу»
Ми зустрілися у сквері біля пам’ятника Міцкевичу – пан Сергій розповідає, що це його улюблене місце, на яке він приходить мало не щоранку. Поки ми розмовляли, повз нас пробігали на роботу заклопотані люди, однак раз у раз перебивали нашу бесіду вітаннями з відомим актором… Докладніше >>
Потоцький повертається
Що ми знаємо про засновника Станиславова Анджея Потоцького, окрім регалій, дат та подій, у яких він брав участь? Чи знаємо, який він мав характер, що любив, а що ні, яку мав вдачу? Як жартував? Яким був його стиль керування містом? Як часто сучасні франківці взагалі згадують батька свого міста і чи згадують взагалі? А славний коронний гетьман Потоцький тим часом повертається у рідне місто у спосіб дивовижний – в’їжджаючи на скейті і з балончиком для графіті у руках: він малює мурали. Докладніше >>
Бал для романтиків на візках
«Шановні пані та панове! Ви завітали на наш традиційний бал для романтиків на візках! Перша леді, вельмиповажні гості, запрошуємо до слова… Оркестр – фанфари!» – десь так 20 жовтня розпочиналося незвичне свято для людей з інвалідністю… І щоразу, коли чуємо або вимовляємо слова «інвалідність» чи «неповносправність», з’являється відчуття незручності: ці люди – це насамперед Люди, незважаючи на «обмежені можливості» чи «особливі потреби». Докладніше >>
Палій Юлія 
Деркачова Ольга 
Рязанцева Яна 
Магда Євген