Для дорослих театр починається з вішалки. Для івано-франківської малечі – з назви улюбленого багатьма мультика. Пригадуєте культову анімацію 80-х за мотивами народної казки «Сірко»? Якісна в художньому й режисерському планах робота, яку після першого перегляду забути вже неможливо, чіпає своєю колоритністю і наївністю глядача будь-якого віку. Докладніше >>
Поет, письменник, музикант і редактор Юрко Іздрик живе в Калуші. Зрідка виходить на люди у Франківську, але для цього має бути вагома причина, оскільки Юрко веде досить відлюдькуватий спосіб життя. Цього разу причиною приїзду Юрка став концерт формації «DrumТиатр», музикантом якої він є. Докладніше >>
То неправда, що зараз лише гостре та скандальне прив’язує читача до газети. Якщо він людина хистка до життя в його розмаїтті, то серед тисяч рядків не пропустить тих, що навівають спокій, несуть добре та вічне. Так вийшло у нас з публікацією «Григорій Крук. Коли ми побачимо хоча б його «Дівчинку, що читає?». Докладніше >>
вано-франківський театр не дрімає! Не встигли дорослі театрали насмакуватися грудневим «Гамлетом…», як от – перша прем’єра в новому році. І якщо ексцентричний «Гамлет» не зовсім вписується у те, що традиційна галицька публіка вважає виставою для душі, то лірична комедія «За дверима бажань», презентована 30 січня, саме воно – аби душа і посумувала, і погиготіла, і задумалася. Докладніше >>
«Electrovantuz» – проект музикантів з Луцька Олександра Уласенка і Тараса Єфіменка. Минулого року вони записали альбом і виклали його в саундклауд. Було аж 10 прослуховувань за рік. Та цього року хлопці перемогли у міжнародному конкурсі діджеїв від Formula E, і прослуховувань альбому одразу стало більше. Адже новина про діджеїв пройшла по всіх топових ЗМІ України. Докладніше >>
Вадим Овчар – професійний фотограф. Народився 1985 року, за освітою – інженер з інформаційних технологій, сім років пропрацював в «Укртелекомі». З 2009-го почав професійно займатися фотографією. Переважно це комерційна зйомка: весілля, студійні портфоліо, репортажі. З 2013 р. займається документальною фотографією. Є лауреатом багатьох фотоконкурсів. Докладніше >>
Нині не лише вітчизняні, але й закордонні ЗМІ говорять про виникнення феномена «нової української електронної музики», явища нехай і не монолітного, а проте яскравого і самобутнього. Цим ярликом позначають як якісну поп-музику на кшталт Івана Дорна або «The Maneken» та «ONUKA», так і близький до альтернативи проект «Вагоновожатые». Докладніше >>
Є артисти, які в українському шоу-бізнесі стоять осторонь від розцяцькованого пустопорожнього миготіння. Смак, стиль, глибина творчого меседжу не дають їм змішатися з натовпом розфарбованих фріків-одноденок. «Галицький кореспондент» розмовляє з однією з таких непересічних творчих особистостей – Марією Бурмакою. Докладніше >>
Коли його хрестили, хрещений впустив у воду фотоапарат. І понеслося… Ярема Проців ось уже понад 40 років не випускає фотокамери з рук, ловлячи в її приціл найнесподіваніші мішені – від найкурйозніших до найчуттєвіших і відверто інтимних. Завжди веселий, на «позитиві», але з якоюсь печалинкою в очах. У його «фотоарсеналі» найпрестижніші нагороди міжнародних фестивалів зі США, Гонконгу та Макао, КНР, Аргентини та ін. Докладніше >>
Існує легенда, згідно з якою, за останніх 12 днів року, що минає, можна дізнатися, яким буде кожен місяць нового року. Саме ця легенда і стала підґрунтям для написання твору «Оскар і Рожева пані». Оскар – маленький, хворий на рак хлопчик, якому залишилось жити лічені дні, а Рожева пані якраз і повинна переконати його, що за 12 днів можна прожити повноцінне життя. Докладніше >>
Яким був рік, що минає, і що чекає нас попереду? Де взяти сили і надію? Про це розмовляємо з письменником Юрієм Андруховичем. Докладніше >>
«Dakh Daughters» («Дах Дотерс») – український жіночий театрально-музичний гурт, що виступає в жанрах фрік-кабаре і театрального перформансу. Існує з 2012 року, один із перших виступів відбувся на «Гогольфесті» в Києві. Як і «ДахаБраха», «Dakh Daughters» пов’язаний з київським театром «Дах», керівник якого – Владислав Троїцький – бере участь у постановці перформансів гурту. Докладніше >>
Ми зустрілися з Романом Луцьким у його гримерці під час того, як на сцені йшла оперета «Шаріка», де актор грає Богдана Сухоноса, чотаря УСС. Адже через активне залучення у кінозйомках графік Романа Луцького настільки щільний, що час на розмову знайшовся тільки під час вистави. Актор уже в образі Богдана Сухоноса: у гримі, фраку, дещо схвильований – тільки відіграв сцену зі світської імпрези у Степана Балинського. Докладніше >>
У ці важкі для України часи Анастасія Приходько проявила себе як справжня патріотка, зайняла яскраво виражену громадянську позицію. Вона була активною учасницею Майдану, а зараз часто виїжджає в АТО з концертами для захисників Вітчизни. З цієї її життєвої сторінки ми й розпочали нашу бесіду. Докладніше >>
Шеф-кухарі івано-франківського театру приготували нову страву – «Гамлет у гострому соусі». Ще гаряченьку вперше подали на стіл, даруйте, на сцену, 6 грудня. Гамлет по-різному смакував гостям, які прибули на учту: хтось прицмокував від задоволення, хтось спльовував від надміру спецій, а хтось колупався виделкою, бадаючи, з чого, себто з кого вона. Докладніше >>
13 листопада відбувся офіційний реліз сольного альбому Євгена Рогачевського. Платівка отримала назву «Разом назавжди», вона складається з 12-ти композицій. «Нарешті. Відпускаю. Тепер у мене є сольник. Дякую за допомогу випускаючій компанії «MOON Records», Олександру Садовцю та студії «Na Hati Records», а також друзям-музикантам, які допомогли втілити мої фантазії в життя», – написав на своїй персональній сторінці у «Фейсбуку» музикант. Докладніше >>
Василь Іваночко – перш за все, активний громадянин. Він займається багатьма корисними для суспільства справами, які зараз і складають основу поняття «патріотизм». Але це не гасла, а праця, розвиток національної ідеї, розвиток, найперше, рідного міста. Докладніше >>
Кіріл став відомим у музичному середовищі міста після оформлення обкладинки диску «Дабудай» групи «Пан Пупец’». Зараз він закінчив ілюструвати переклад Мірека Боднара книги віршів Джима Моррісона, що готується у видавництві «П’яний корабель». Докладніше >>
Олекса Фурдіяк у 1996 році закінчив Львівську академію мистецтв, з 1990 року бере участь у арт-проектах та акціях. Минулого тижня в Центрі сучасного мистецтва в Івано-Франківську якраз завершилася виставка одного з таких його персональних проектів – «Piggy Bank» («Електросвині»). Робота ця зроблена у 2009 році й показана вперше на львівському Тижні актуального мистецтва, де, Докладніше >>
Сергій Антішпіль – німецький музикант українського походження. Народився в Запоріжжі, у 2000 році переїхав у німецький Росток, що на березі Балтійського моря. Лідер місцевої ска-панк-групи «Antispielismus». Докладніше >>
Деркачова Ольга
Для мене очікування Великодня проступає особливо чітко та ясно, коли з’являється афішка, що от-от відчинить свої двері виставка «Великодня». Величне християнське свято, про яке митці говорять у живописі, малярстві, скульптурі, різьбі по дереву, у ювелірних прикрасах, одязі, і звісно ж, у писанках. Іконописні сюжети та світські, сакральні та побутові, пейзажі, натюрморти, портрети… Метал, кераміка, дерево…
Палій Юлія
Чергова моя поїздка до чоловіка виявилася чи не найважчою. Мені вперше самостійно довелося їхати за кермом майже 500 км. Я зважилася на цей крок, бо розумію, що ще не скоро закінчаться наші з Вовою фронтові побачення. Водіння як крок до свободи Коли я 9 років тому пішла вчитися, щоб отримати водійське посвідчення, то й уявити
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного