«GrozovSka Band» – свіжий сольний проект співачки і художниці Олени Грозовської. Це, мабуть, найяскравіше українське етно-кабаре. Музика «GrozovSka Band» – нещадний мікс з джазу, латиноамериканських мотивів, балканських, українських і циганських мелодій. Ця музика повертає любов, знаходить нових друзів, знімає стрес і наповнює щастям. На концертах ноги самі просяться в танець, вороги стають друзями, а почуття спалахують з новою силою. Докладніше >>
Культуртрегер Ярослав Монастирський – тернополянин, який вже тривалий час живе у Кракові. «Галицький кореспондент» поговорив з ним про життя українців у Польщі. Докладніше >>
Та дівчинка дуже маленька – 15-20 сантиметрів на зріст, бо є чудовим твором всесвітньо відомого скульптора Григорія Яковича Крука. Не чули про такого? І про дівчинку теж? Якщо ні, то саме час надолужити. Тим паче, що, готуючись у жовтні відзначити 103-й рік від дня народження Крука, його земляки із села Братишів Тлумацького району, де він народився, побажали, щоб читачі «Галицького кореспондента» потішилися зірці його неповторної творчої постаті, а можливо, і відвідали його малу батьківщину. Докладніше >>
Якщо Україна у наступному році й заявить про себе на престижних кінофестивалях, то, напевно, приводом до того стане фільм «Брати. Остання сповідь». В основу його сценарію лягла повість «Джмелиний мед» номінанта на Нобелівську премію з літератури Торгні Ліндгрена. Скандинавський сюжет режисер фільму Вікторія Трофименко перенесла в українські Карпати. Докладніше >>
«Ми із вольних!» – так говорить про своє походження Микола Павлюченко – старшина добровольчого батальйону «Айдар», голова правозахисного козацького товариства «Базавлуцька січ», організатор фольклорно-етногрфічного фестивалю «Драна кохта» й всеукраїнської акції «Піднімемо з землі дідівські хрести», а також низки інших заходів, скерованих на військово-патріотичне виховання молоді. “ГК” поспілкувався з Миколою Павлюченком про його перебування на Прикарпатті та «Евакуйовану колекцію», яка незабаром завітає до Франківська. Докладніше >>
Мабуть, не знайдеш в Україні людини, яка не знає про групу «Брати Гадюкіни» та її лідера Сергія Кузьмінського. Кузю, як його всі з любов’ю називали. Мабуть, не знайдеш людей, які не чули його хітів, один з яких – «Дівчина з Коломиї». Дівчина з Коломиї – це не придуманий образ, це реальна людина. І сьогодні «Галицький кореспондент» розмовляє з «дівчиною з Коломиї», дружиною Кузі Лілею Кувалдіною. Докладніше >>
Останні вдало втілені задуми навчили мене правильно розставляти пріоритети. Коли вигадуєш в голові якийсь проект, то відразу (попри те, що знаєш, як то намалювати чи сказати) важливо паралельно формувати думку, як то діло просунути в широке коло глядача чи слухача. Ну, в принципі, завдяки тісному колу спілкування з людьми, які займаються мистецькими проектами, і мережі «Фейсбук» можна гори звернути. Докладніше >>
«Карбідо» і Андрухович працюють разом з 2005 року. За цей час у Польщі й Україні були створені альбоми «Самогон» (2005), «Цинамон» з додатком «Індія» (2009) і «Абсент» (2013). Також тандем здійснив чотири великі гастрольні тури Україною, відвідавши найбільші міста і фестивалі, на їх рахунку численні поїздки на найважливіші літературні події в Україні, Польщі, Чехії та Німеччині. Докладніше >>
Прозаїк, есеїст і журналіст Олег Криштопа народився 12 жовтня 1978 року в Івано-Франківську. Працював журналістом у місцевих виданнях, на радіо, телебаченні, брав участь у різноманітних інтернет-проектах. Він один з авторів проекту журналістських розслідувань «Закрита зона» та телепроекту «Машина часу». За час «тихої» літературної кар’єри видав кілька книжок художньої прози, репортажистики та публіцистики. Докладніше >>
Ольга Закревська народилася і живе у Києві. У 2003-му, за чотири роки до закінчення університету, почала працювати як фотограф. Це досить скоро стало основним її заняттям, яке вона поєднала з роботою у веб-дизайні і дослідженнями в Інституті журналістики видавничого бізнесу. Зараз Ольга орієнтована на комерційні зйомки (репортажні фотографії, мода, реклама). Основна ж її спеціалізація – психологічний портрет. Роботу поєднує з численними подорожами в країни Європи, Америки та Азії. Докладніше >>
Є у Галичі вулиця Караїмська, яка пам’ятає княже місто ще з ХІІІ століття. Вулиця є, а караїми, які її заселяли споконвіків, уже відійшли в історію. Тільки пам’ять про них стереже і передає дітям останній караїм Галича, 75-річний Шимон Морткович. З балкона його квартири на третьому поверсі відкривається панорама вулиці Караїмської, і він тепер, як єдиний повновладний господар, з висоти розповідає і відтворює її автентичне обличчя: «Ось тут була наша кенаса, он там – караїмський клуб, а ген біля дерева – мій отчий дім…» Докладніше >>
Команда створює композиції за допомогою багатого арсеналу семплів, аналогових синтезаторів, живих інструментів, психоделічних шумів, комп’ютерних та лайв-технік. Відповідно, шаманська електроніка вступає у дифузію з енергетикою та арсеналом рок-групи, на гіпнотичні ритми накладаються семпли, ефекти, гітарні рифи та саксофон. Наступного моменту полотно обертається іронічною easy listening полькою …та майже surf. Глибокий бас і вокодери ведуть до спейс-року та психоделії. Докладніше >>
Дримба – один з найпоширеніших на земній кулі та один з найдавніших музичних інструментів, що на початку ХІХ століття мав «титул» концертового та ще й віртуозного. Існували цілі ансамблі дримбарів, які виконували великі музичні твори. Докладніше >>
«Людське життя – то як політ золотої мушки над вогнем: дуже яскраве, але дуже коротке!» Ці слова вмираючого дзідзя з наївної комедії українського режисера Івана Кравчишина є ключовими. Трохи абсурду, трохи сюру, трохи верховинських панорам і специфічного гуцульського гумору, а то й суму. Колоритні герої живуть в окремому світі Галичина, який у цьому кіно є найсправжнішим, адже режисер, родом зі Снятинщини, підшкірно чує і знає його… «Політ золотої мушки» незабаром вийде у широкий прокат і, схоже, він ні на що не схожий в нашому кіно. І це добре. Про це – розмова з Іваном Кравчишиним. Докладніше >>
«Коли я вдруге їхала на Донбас, тато дізнався про це в останній момент. Він лише з нервами махнув рукою, мовляв, роби, що хочеш», – з посмішкою розповідає Оксана. Поїхати співати на імпровізованих концертах вона хотіла давно. Навесні дівчина провідувала бійців разом із письменником, який розповідав хлопцям про свою книжку. «Тоді ми об’їхали тил українського війська. Було страшно. Було насправді страшно. Але я радію, що хоча б у такий спосіб змогла долучитися до підтримки хлопців в окопах», – каже вона. Докладніше >>
Бас-гітарист гурту Володимир Шерстюк у 90-х стояв біля витоків гурту «Актус», що згодом переріс у «Гайдамаки», з яких у 2012 р. постав «Kozak System», тож знає про «козаків» більше, ніж усе. У розмові з «Галицьким кореспондентом» він розповів про тату Мамая і табу матюків, чим схожі Шевченко та Іздрик, про внутрішнього москаля й зовнішню війну, а також про сюрприз, який чекає франківців у листопаді… Докладніше >>
Восени на книголюбів очікує справжня злива. Але вже зараз починає накрапати новинами про новинки, які будуть презентовані на найбільшому книжковому ярмарку в Україні – Форумі видавців у Львові 9-13 вересня. «ГК» пропонує тематичні добірки важливих книг, частина з яких вже вийшла, а частина в ці хвилини ще редагується, верстається, друкується… але на початку осені ми їх точно зможемо взяти в руки. Докладніше >>
«Вій» поєднує психоделію з ритмами та мелодикою слов’янського, зокрема українського, язичництва. Використовуються елементи музики українського бароко та середньовіччя. Виступи групи «Вій» нагадують радше не сейшн у звичайному розумінні, а потужне дійство, що проходить «non-stop». Докладніше >>
Палій Юлія
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Деркачова Ольга
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного