Не було би сміття – не було би зарплати. Люди в салатових і помаранчевих жилетах щодня власноруч роблять наше місто чистішим. «ГК» спробував, як це – працювати прибиральником, і дізнався багато цікавого: чому щастить, коли мокрі лавки, який зв’язок між підмітанням і медитацією, як спілкуватися з нахабами, котрі смітять, і чому за своєю лопаткою треба дуже пильнувати, особливо взимку. Докладніше >>
Незадовго до війни він примирився з Богом, а потім, вже воюючи на фронті, задумав відкрити у своєму місті церкву. Але спершу мав перемогти загарбника. У легендарний батальйон імені Джохара Дудаєва брали далеко не кожного. А бурштинського добровольця Вадима Савчака одразу взяли. Він виявився талановитим розвідником, під час розвідки й загинув. Біда сталася якраз на день народження сестри, вся родина саме святкувала її 40-річчя. Докладніше >>
У селі Космач, що на Косівщині, наприкінці липня негода зруйнувала міст. Через сильні опади влітку жителі трьох присілків – Андрійцева, Багна та Бані – залишились відрізаними не тільки від районного центру, але й від центру свого села. Єдине сполучення зі світом – залізна балка від моста, проходячи по якій, люди щоразу наражають себе на смертельну небезпеку. Докладніше >>
Євген Тавенок та його дружина ось уже місяць живуть у машині. А все тому, що перейшли дорогу кільком жителям сіл Яворів та Річка, що на Косівщині. 5 вересня невідомі підпалили будинок, в якому проживало подружжя. Євген Тавенок – київський підприємець, займався меблевою та деревообробною галуззю. У 2014 році вирішив придбати будинок на Прикарпатті. Чоловік планував зайнятися зеленим туризмом, а робити це найкраще серед гір та лісів. Докладніше >>
Між схилами вкритих смереками гір, в урочищі з цілющими джерелами та унікальним мікрокліматом розташоване диво зодчих і природи – Скит Манявський. Це аскетичний чоловічий монастир східного обряду, український Афон, визначна пам’ятка духовності, культури і мистецтва. Заснував монастир 1606 року (в інших джерелах – 1611) Йов (Іван) Княгиницький (1550–1621), шляхтич східного обряду, родом із містечка Тисмениці. Докладніше >>
Важко склалася доля Марії Петрівни Амброзяк, яка народилася 27 січня 1936 року в селі Почепи Золочівського району Львівської області. Село було повстанським, у ньому до 1950 року не було створено колгоспу. Вуйко Марії був в УПА, тож у їхньому обійсті часто проводили обшуки. Зрештою її маму звинуватили в тому, що вона переховує партизанів. Батько Марії помер ще на початку війни, в 1940 році, в сім’ї підростали десятирічний брат і дев’ятирічна сестра. Докладніше >>
Лікарі давали йому два дні, а він відтоді живе уже сім років. 15-річний Михайлик Клапчук ніколи в житті не грав у футбол і не ходив до школи. Йому страшенно хочеться, але – не може. П’ять років тому цей хлопчик здолав дуже важкий рак – лімфому Беркітта. А тепер знову потребує допомоги: гепатити В+С, цироз печінки, імунітет майже на нулі, вроджена вада серця… Турецька клініка погодилася допомогти дитині, але спершу він має пройти там комплексне обстеження, яке коштує майже 12 тисяч доларів. Докладніше >>
Він мав повернутися з війни і вдруге одружитися зі своєю жінкою. Не вернувся – жінка стала вдовою. Прикарпатський військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади Ігор Денисів вивіз із поля бою не одну сотню поранених і загиблих вояків, а себе витягнути з пекла війни не зміг. У ніч перед загибеллю зателефонував дружині: «Тут дуже стріляють. Не знаю, яким вернуся додому: чи живим, чи мертвим…» Докладніше >>
Акуратно згорнутий паперовий сувій довжиною чотири метри – свій родовід ще від прапрапрадіда отця Григорія Кисілевського (1724-1796), в якому налічується більше півсотні священничих родин, зберігає пан Ігор Кисілевський з Івано-Франківська, рідний брат відомого в українській діаспорі на теренах Польщі художника Бориса Кисілевського. Їхній прапрадід – також о. Григорій (1773-1827), прадід – о. Микола (1813-1886), а дід – о. Ізидор (1848-1925) Кисілевські. Докладніше >>
«Тут буде зона відпочинку… Тут – зона очікування… З соляною кімнатою не встигнемо до офіційного відкриття – грошей не стало, тому вона буде трішечки пізніше. Взагалі, нам меценати би не завадили, – зауважив Ігор Дільний, показуючи приміщення реабілітаційного центру. – Всі будівельні роботи вже завершені. Лишилися тільки монтажі, ковролін кинути, встановити кілька розеток… Докладніше >>
В останній день літа вогонь забрав життя юнака. Тіло хлопця знайшли у згорілій споруді на території дитячого табору на Прикарпатті. Установити причини пожежі одразу не вдалося. У понеділок, 2 вересня, відразу після свята Першого дзвоника у школах міста, в Бурштині прощалися із 17-річним Данилом. Його батько – колишній міський голова Бурштина, а юнак працював у дитячому таборі і саме того дня мав повернутися зі зміни додому. Докладніше >>
На зламі ХІХ-ХХ ст. у Станиславові (нині Івано-Франківськ) відбулося пожвавлення театральної діяльності та почало розвиватися музично-хорове мистецтво. Осередком його розвитку було товариство «Боян», засноване у 1896 році. На цьому поприщі працювали троє ентузіастів співу: поштовий урядовець Ромуальд Зарицький, учитель та композитор Іван Біликовський і банківський урядовець та диригент Євген Якубович. Докладніше >>
56-річний правозахисник із Городенки Роман Котик не має диплома юриста, однак на його рахунку чотири справи, виграні у Європейському суді з прав людини. Ще така ж кількість справ зараз там на розгляді. На Прикарпатті його найбільше запам’ятали за гучною справою, коли в 2012 році за рішенням у Страсбурзі Україну зобов’язали виплатити компенсацію в розмірі 154 тисячі євро жителю Городенківщини, який став неповносправним внаслідок побиття правоохоронцями райвідділу міліції в 1998-му. Докладніше >>
На обійсті родини Ковальових, які мешкають у селі Іллінці Снятинського району, у різних місцях раптово виникає полум’я. Вогонь уже знищив одяг, меблі, техніку та побутові речі. А нещодавно згорів цілий комплекс: літня кухня, гараж, комора – все це зводили, за словами господарів, близько двадцяти років. Ковальови припускають: всі ці загоряння відбуваються через нечистого – демона вогню. Докладніше >>
Це нелегка історія про любов і байдужість, відданість і зраду. Якби не Ольга Грицюк із Косівщини, то хтозна, що би зараз було з її 14-річним внуком. Вона витягла хлопчину з того світу. Сама звідти виборсалася і ще й чоловіка виходила. Нині сім’я не живе в злиднях, але підтримка їм не завадить. Докладніше >>
Якось один американський лікар сказав: «Раніше я думав, що нема хвороби, настільки ж страшної, як рак. Тепер я знаю таку хворобу». Він мав на увазі хворобу Лайма, яка може передатися з укусом кліща. Навколо цієї недуги склався щільний інформаційний вакуум, а тим часом страждає від неї дуже багато людей. Кілька місяців тому українці в соцмережі створили групу для інформаційної і психологічної підтримки хворих – «Лайм Україна». Кількість її учасників стрімко зростає. Докладніше >>
Людина із золотими руками і відважним серцем. На фронті повоював менше місяця, коли ворожий осколок відібрав у нього життя. Боєць 24-ї механізованої бригади Андрій Білоус із Рогатинщини мріяв про велику успішну ферму, але війна внесла корективи у життєві плани. Після загибелі батька син Андрійко, який був молодшим сином у сім’ї, ще довго не давав мамі спокою – просив, аби купила йому трактор, бо запам’ятав собі, що тато його дуже хотів мати. Докладніше >>
До Другої світової війни про сестер-служебниць у Західній Україні знали майже всі. Це було чи не наймодерніше на той час жіноче чернече згромадження. Сестри жили й трудилися разом із простим людом, а в їхніх численних захоронках – свого роду дитячих садочках – виросли цілі покоління українців. Ще до сьогодні живуть на Галичині люди, які в дитинстві відвідували захоронки сестер-служебниць, і з особливою вдячністю згадують своїх виховательок. Докладніше >>
Івано-Франківськ стає дедалі зручнішим для власників чотирилапих друзів. Нещодавно на входах до міського парку культури та відпочинку імені Тараса Шевченка встановили собачі вбиральні. Така практика давно поширена в Європі, тож тепер багато українських міст її почали переймати. Директорка КП «Центр розвитку міста і рекреації» Руслана Василюк зауважила, що наразі встановили тільки чотири собачих туалети. Докладніше >>
Про благодійні ініціативи прикарпатських волонтерів і меценатів Курта і Мирослави Зіммхенів писали вже не раз. Наразі їхній благодійний фонд працює в с. Підпечари, там діє склад із одягом, побутовими товарами, обладнанням для обслуговування хворих – майже все це передають доброчинці з Німеччини. Однак сюди чомусь приходить дуже мало людей. Та й з доправленням гуманітарного вантажу виникають колізії. Докладніше >>
Палій Юлія
Війна змінює всіх. І з кожними змінами вона ставить перед нами все більше викликів. Нам як суспільству, яке живе в нових умовах, важливо не ігнорувати й не замовчувати, а навчитися говорити та вирішувати питання, які стають життєво важливими. Відновлення емоційної стабільності не менш важливе ніж фізичний відпочинок. І якщо є варіанти підтримки, які можуть допомогти
Деркачова Ольга
Що ви знаєте про ліногравюру? А що ви знаєте про чекання? Відповідь на перше питання знайти легше і швидше, тут навіть штучний інтелект не збреше. З іншим трохи складніше, бо жоден чат gpt не розкаже, як це і чому це, у жодному словнику не знайдеться слів, необхідних не для розуміння лексичного значення, а для відчуття
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного