Боєць з Калущини Юрій Пукіш підірвався на розтяжці за лічені дні до демобілізації. Хоча й планував потім повертатися в зону АТО. Двічі дивився у вічі смерті і дивом вийшов з оточення під Дебальцевим. У його бронежилеті не раз застрягали ворожі кулі. На День Незалежності отримав відзнаки, а кілька днів потому – посвідчення учасника бойових дій. А 29 серпня хлопця не стало. Докладніше >>
У різні періоди історії завжди є люди, які виділяються на тлі епохи розумом, мудрістю, талантом, впливом та наслідками своєї діяльності. Саме до таких належить і Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський Андрей Шептицький, якого небезпідставно нарекли «українським Мойсеєм». Докладніше >>
Відомого волонтера з Луганщини Сергія Попова, який вже кілька років проживає в Івано-Франківську, залякують невідомі. Почалися погрози із записки на дверях квартири, продовжилися есемескою і навіть намаганням підірвати авто. Чоловік конкретних підозр не має, але впевнений: все це через земельні ділянки, які його організація вибиває для переселенців. Докладніше >>
26-літній калуський майданівець, нацгвардієць Григорій Кондратенко цікавиться активним відпочинком і всім, що з цим пов’язане: гори, сплави… Таке дозвілля розвантажує мізки і дає внутрішній спокій. А що ще треба для воїна, який повернувся на цивілку? Григорій ділиться досвідом із побратимами і вважає своїм обов’язком забезпечувати тут надійний тил тим воякам, які зараз на передовій. Докладніше >>
Довший час Станиславів програвав Коломиї як місту, яке було давнішим, більшим і відомішим. Та історія не стоїть на місці, приходять нові люди: енергійніші, завзятіші, більш відкриті до нового та до змін. Так і прихід до влади бургомістра, поляка Ігнація Камінського теж багато чого змінив – Станиславів почав поступово доганяти і навіть переганяти Коломию! Докладніше >>
Ми зустрілися неподалік одного з львівських театрів, у якому український актор і режисер Андрій Шараскін ще зовсім недавно виступав із моноспектаклем «Тринадцятий апостол», створеним за поемою російського поета Володимира Маяковського. «Тело твое я буду беречь и любить, как солдат, обрубленный войною, ненужный, ничей, бережет свою единственную ногу», – емоційно декламував він тоді зі сцени, навіть не підозрюючи, що зовсім скоро сам стане солдатом-добровольцем і його звичайні будні будуть супроводжувати не оплески глядачів, а вибухи снарядів. Докладніше >>
Попри те, що вже осінь, подорожі велосипедом не втрачають актуальності. Більше того, кажуть затяті велолюби, якщо влітку в таких мандрах доводиться безкінечно боротися зі спекою і спрагою, то зараз саме час по-справжньому насолодитися природою та поїздкою, вирвавшись зі щоденної буденності. Докладніше >>
Батьки дошкільнят з особливими потребами у харчуванні пропонують владі Івано-Франківська цікаву новацію. Експериментальна група з дієтичним меню у дитсадку поки що є лише у Львові, таку ж ініціативу просять втілити і в обласному центрі Прикарпаття. З цим проханням франківські батьки днями звернулися до міського голови Руслана Марцінківа. Про нюанси дитячого харчування та ймовірність запровадження дієтичного меню для дошкільнят у Франківську дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Виявляється, буває й таке, що декотрі українські медики відмовляються від допомоги іноземних колег світового рівня, бо «самі впораються». Українська благодійниця відверто розповідає про «непотрібну» допомогу, чому часто діагнози, які поставили атовцям в Україні, потім не підтверджуються в провідних європейських клініках, наскільки національне законодавство гальмує гуманітарну підтримку з-за кордону і чому Європа так сильно хоче допомагати українцям. Докладніше >>
Навчитися сортувати власне сміття та віддавати його на повторну переробку сьогодні намагається все більше людей. Але навчитися продукувати якомога менше цього сміття – завдання, здається, з розряду фантастики. Втім, калушанка Олена Бараненко успішно доводить, що це можливо. Днями вона у власному домі замінила відро для сміття на… баночку. І наповнити її має намір не раніше, як за кілька тижнів. І це при тому, що живе вона з чоловіком та трьома дітьми. Докладніше >>
Збиралися робити синові весілля, а довелося робити йому похорон. Побратими Віктора Яков’яка в один голос кажуть, що це був такий хлопець, з яким і у вогонь, і у воду. У дворі біля батьківської хати красується капличка. Її побудували колеги сина одразу після його загибелі. Батьки назвали капличку на честь святого великомученика Юрія Переможця – заступника усіх воїнів. При вході – портрет їхнього Віті, коротка біографія. Всередині є образ святого Пантелеймона, святого Віктора. Докладніше >>
У нашій попередній статті ми проаналізували особливості прийняття та обговорення проекту генерального плану розвитку Станіслава у повоєнний період. Через десять років після завершення Другої світової війни було відновлено пошкоджену міську інфраструктуру та житло. Станіслав набув обрисів соціалістичного міста, яким його хотіли бачити нові господарі. Планова економіка вимагала подальших змін міста над Бистрицями. Докладніше >>
Захоплення Польщею в результаті польсько-української війни 1918-1919 рр. західноукраїнських земель, дискримінаційні та полонізаційні заходи проти українців у Польській державі в міжвоєнний період, пацифікація 1930 р., брутальне знищення українських церков на Холмщині в 1938 р. підготували ґрунт для опору українців агресивній польській імперській політиці. Докладніше >>
Івано-франківський журналіст Микола Волков принципово не одягає військову форму. Доста з нього війни! Після демобілізації бійцеві захотілося зовсім іншого життя, більш спокійного і розміреного. Він покинув журналістику і пішов працювати вантажником. Бо там йому ставало легше – не треба було багато мізкувати. Нині Микола знову пише статті, але живе в геть новому форматі. Докладніше >>
32-річний іванофранківець Назар Безанюк знає, як підкорити серце американської жінки. І довів це на ділі. Пара уже шість років насолоджується сімейним життям у Нью-Йорку. Тепер Назар точно знає, що американців американського походження не існує, місцева леді нізащо не приготує канапку своєму благовірному, а українців тут поважають за розум і працьовитість. Докладніше >>
Цей 44-річний вояка знайшов душевний спокій лише на війні. До того багато років поспіль несамовито страждав через жіночу зраду. На фронт вирушав із сяючими очима – вперше за довгий час відшукав у собі наснагу до життя. Але вже за кілька місяців утратив його. Мама якраз переслала йому сумку з наготовленими харчами, та Степан уже був на небесах. Докладніше >>
Поява пурпурової судинної сіточки під шкірою на ногах, рельєфні вузлики на венах – це перші ознаки варикозного розширення вен. З часом воно починає проявлятися неприємними болісними відчуттями – важкістю в ногах, свербінням, набряками. Чому виникає це підступне захворювання, як допомогти організму та не допустити погіршення стану, розповідає лікар-психофізіолог Павло Євдокименко у газеті «Здоров’я і довголіття». Докладніше >>
Колишня вулиця Сапіжинська (нині Незалежності) є рекордсменкою серед зображень на старих поштівках Станиславова (нині Івано-Франківськ). Однак більшість карток презентують початок вулиці, до перехрестя з теперішньою Шашкевича (колись Св. Йосифа). Найбагатшу ж історію має двоповерховий наріжний будинок біля перетину вулиць Шашкевича, 7 і Незалежності, 23. Докладніше >>
Богдан Скаврон – журналіст. Спеціальність – кримінальні новини. Оцінка – один з найкращих у цій сфері. Довгий час працював у «Галицькому кореспонденті». Останніх чотири роки працює у Львові, зараз є черговим редактором стрічки новин сайту газети «Експрес». Докладніше >>
Коломийський боєць Андрій Криштофович із позивним Дєд дуже любить свою землю і майже так само сильно – добру каву. Коли треба було, землю пішов захищати, а каву навчився готувати таку, що всі вояки сходилися до його так званого фронтового кафе «У нацика». Після демобілізації Дєд продовжує пригощати ароматним напоєм, відкривши заклад у Коломиї. Там усе продумано до деталей і вкладена часточка його душі. У цьому кафе є багато джазу, блюзу і смаколиків, але ніде немає згадки про війну. Це було принципово для Андрія – вже достатньо навоювався на передовій, тепер час пити каву. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи