Невакцинованих дітей невдовзі можуть не допустити до навчання у загальноосвітні та дошкільні заклади в Івано-Франківській, Тернопільській та Одеській областях. Така інформація днями з’явилася на офіційному ресурсі Міністерства охорони здоров’я. Вона викликана зростанням захворюваності на кір. Якщо у червні на Прикарпатті було приблизно 400 хворих на цю недугу, то нині їх майже вдвічі більше – 772, більшість з яких діти. Докладніше >>
Іноді на фронті рятує не тільки автомат і відвага. Про це добре знає івано-франківський боєць 128-ї гірсько-піхотної бригади Ярослав Корінчук, який майже рік воював в АТО: Попасна, Золоте 3, Дебальцеве, Станиця Луганська… Після повернення додому воїн мусив починати з нуля власну справу, яка 15 років його годувала. А ще він по-новому вчився спілкуватися з людьми. Має трохи перемог і готовий ділитися досвідом виживання в мирному світі. Докладніше >>
Особливе місце у плані розвитку Згромадження Сестер-Непорочниць займав Нижнів. Мати Марцеліна Даровська прагнула закласти тут безплатну школу та інтернат, розрахований для навчання та виховання 33-х дівчат, які походили з родин польських повстанців супроти російської влади, батьки яких загинули або були репресовані, а їхні родини залишилися без засобів до існування та не мали можливості вивчити дітей. Цей задум наштовхнувся на чималі перешкоди. Всі відраджували Мати Марцеліну від такої, як тоді мовили, «шаленої» думки. Згромадження Сестер-Непорочниць не мало грошей ані на ремонт зруйнованого колишнього паулінського монастиря у Нижневі, ані на утримання нового осідку. Докладніше >>
Удень присягнув Батьківщині, а вночі злетів на небеса. Через три тижні мав одружитися. Вже й обручку купив для коханої. Він таки надягнув нареченій перстень. Але уві сні. Івано-франківський морпіх Андрій Барасюк пробув у зоні АТО лише чотири місяці, але за цей час встиг здобути славетний чорний берет із кокардою. Докладніше >>
Останнім часом нерідко доводиться чути про користь безглютенової дієти. То що ж таке глютен і чому багато дієтологів радять його уникати? Аби розповісти про глютен, найперше варто ознайомитися з такою недугою, як целіакія – мультифакторне захворювання, порушення травлення, викликане пошкодженням ворсинок тонкої кишки деякими харчовими продуктами, що містять глютен (клейковину). Іншими словами, йдеться про непереносимість глютену. Докладніше >>
Серед бійців Української повстанської армії були вихідці з Наддніпрянської України, в яких під впливом різних обставин розвіялися покручі радянської пропаганди і які уособлювали в складі повстанців соборність України. Особливо відзначився в боях на Рогатинщині виходець з Полтавщини, курінний УПА Дмитро Карпенко – Яструб, військовий талант, патріотизм і героїзм якого знайшли відображення навіть у художній літературі. Східняки перебували також у складі сотні Батурина, що оперувала у Васючинському лісі Рогатинського району до знищення чи полонення бійців та сотенного в криївках 19 квітня 1946 р. Докладніше >>
Безжалісна тоталітарна радянська влада з великим ентузіазмом боролася із релігійними спорудами, тракторами розтягувались дерев’яні гуцульські церкви, підривалися муровані кірхи та костели, розбиралися синагоги. Однак з людських сердець їй не вдалося витравити віру в Бога. Повної руйнації у радянський час зазнав римо-католицький монастир Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (польською – Zgromadzenie Sióstr Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Marii Panny) у Нижневі. Докладніше >>
Він не зрадив присязі, коли більшість ганебно продалися. Втратив усе, що мав, але зберіг совість і честь. Був єдиним із морпіхів, хто в полоні співав гімн України просто ворогу в обличчя. 35-літній іванофранківець Сергій Галкін є прикладом того, що вояки колишніми не бувають. Воїн – це стан свідомості. Після відставки він усе одно регулярно їздить на фронт, аби ділитися своїм цінним досвідом із бійцями та підіймати їх бойовий дух, а ще здобув юридичну освіту і безкоштовно консультує атовців. Докладніше >>
3 вересня за декілька годин в Івано-Франківській області випала рекордна кількість опадів. Внаслідок негоди підтопило будинки, повалило дерева, а автомобілі просто пливли містом, адже вулиці обласного центру перетворилися на ріки. Докладніше >>
Іноді ті, що народжуються в сорочці, гублять її десь. Поміж вибухів снарядів і загиблих побратимів. Кремезні руки втримали автомат, але на 30-му році життя не вдержали долю. Івано-франківський «беркутівець» Михайло Шемегінський побув на передовій лише два тижні. На той фатальний 13-й день якраз планував на трохи поїхати додому. Поїхав. Але в труні. Докладніше >>
Людські життя під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом в 40-50-х рр. ХХ ст. переверталися догори дриґом, і їх історії швидше нагадували сюжет детектива з елементами фантастики, аніж реальність. Подібним чином склалася доля Дмитра Миколайовича Гайдаша, 1912 р.н., уродженця с. Серафинці Городенківського району. У травні 1944 р. він призивається в Червону армію. Спочатку Гайдаш служив у м. Києві, потім його підрозділ передислокували до м. Бердичева, а коли його з іншими солдатами стали перевозити в Бурятію, то наш герой дезертирував. Докладніше >>
Тисячі жертв тоталітарних режимів знайдено за майже три десятки років на Прикарпатті. А скільки ще не знайдено… З 1989 року і донині на території Івано-Франківської області офіційно проведено приблизно 80 розкопок масових поховань. Неофіційно їх значно більше. Здебільшого робота проводилася задля пошуку жертв комуністичного режиму. Але й досі земля приховує багато таємниць, пов’язаних і з визвольною боротьбою, і з похованнями іноземних солдатів. Докладніше >>
Голокост був однією з найбільших катастроф у світовій історії. В радянській історичній науці тема знищення українських євреїв замовчувалася або лише частково розглядалася як знищення радянських громадян на окупованій території. До неї почали повертатися в роки горбачовської «перебудови». Мало хто знає, але на території нашого міста в 1941-1943 рр. знищено, за різними підрахунками, до 100 тис. євреїв. Докладніше >>
Іловайськ – найтрагічніша сторінка історії незалежної України. 27 серпня минуло три роки відтоді, як тисячі українських добровольців віддали своє життя, захищаючи територіальну цілісність держави. З кожним роком для багатьох українців трагічні події втрачають масштабність, стирається їх гострота. Біль залишається тільки у тих, хто втратив в Іловайському котлі дітей, батьків, родичів, друзів… Докладніше >>
Пекло трьох воєн вистояв, а «на гражданці» не вижив – убили. Трагедія трапилася в першу річницю народження сина – дикий символізм. Він був інвалідом після Іловайська, пластина в руці, а дружина лише рік, як народила. Морпіх, у якого за плечима три війни: в Придністров’ї, Африці та Україні – в складі батальйону «Донбас», а після демобілізації був господарем того дому в карпатських горах, де бійці можуть лікувати душу й тіло, – реабілітаційного центру «Творча Криївка». Смерть 44-літнього Валентина Гонтаря сколихнула півкраїни. Похоронили воїна в с. Криворівня, що на Верховинщині, в центрі кладовища, біля хреста комбатантам ОУН УПА. Почесне місце героїв. Докладніше >>
Війна не топиться у чарці. Про це добре знає керівник реабілітаційного центру для учасників АТО і їхніх сімей «Бандерівський схрон», майданівець Ігор Чернецький. Його історія – особливо повчальна і може стати в нагоді багатьом. Після поранення на Майдані Ігор не міг витримати бойового стресу і пристрастився до алкоголю – звична історія для нинішньої ситуації в Україні, чи не так? Однак йому не лише вдалося виборсатися з тієї ями, але й почати нове життя, реалізувати корисні проекти і простягнути руку допомоги іншим побратимам. Докладніше >>
Столицею ліжникарства по праву називають Яворів Косівського району. На обійстях тут вовна різних кольорів і відтінків, на плотах красуються готові ліжники. Може, хтось із прохожих зачепиться оком, вподобає виріб, розуміючи, що це автентичний, унікальний гуцульський витвір, традиції якого передавалися з покоління в покоління. Що він якісний і натуральний, зроблений зі справжньої овечої шерсті невтомними руками місцевих майстринь, які бережуть і цінують давні звичаї, омитий у чистій гірській воді та наповнений позитивною енергетикою. Докладніше >>
Під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом у 40-50-х рр. ХХ ст. окремі голови сільрад паралельно виконували ще функції станичних ОУН і дезорганізовували радянську владу на місцях. Так, 28 січня 1948 р. вироком Військового трибуналу на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією майна був покараний голова сільради села Пробабин Городенківського району Дмитро Миколайович Качур (1911 р.н., уродженець с. Пробабин), який до того ж був станичним ОУН та інформував УПА про всі дії радянської влади. Докладніше >>
Ще й досі виникають труднощі із розумінням, чим був Голокост. Він є однією з найважливіших частин європейської пам’яті. Внаслідок Другої світової війни разом із фізичним знищенням євреїв у Центрально-Східній Європі зруйновано і багату та різноманітну гебрейську культуру: народні традиції, фольклор штетлів (єврейських містечок), оригінальний світ хасидів, різноманітні релігійні практики. В цьому регіоні культура асимільованої частини єврейської спільноти зробила вагомий внесок у розвиток великих міст, мистецтво і модернізаційні процеси. Це відсутність, яку важко забути. Докладніше >>
«Закочуйте рукави і гайда до роботи!» – закликає побратимів калуський вояка Іван Стратієнко, який впевнений, що народився саме для того, чим зараз займається. Знайди свою справу і щодня старанно роби її з любов’ю та на совість. Іван відшукав своє покликання ще до війни – культура і музика. Під час бойових дій музика не давала вояку згаснути, а після повернення з фронту вона надихає на нові звершення. Цей невгамовний воїн уміє здійснити культурний переворот у головах навіть затятих українофобів, а ще задумав втілити в Калуші грандіозне свято воєнної пісні. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного