Наддніпрянці та росіяни в сотні «Батурина» на Рогатинщині

Серед бійців Української повстанської армії були вихідці з Наддніпрянської України, в яких під впливом різних обставин розвіялися покручі радянської пропаганди і які уособлювали в складі повстанців соборність України. Особливо відзначився в боях на Рогатинщині виходець з Полтавщини, курінний УПА Дмитро Карпенко – Яструб, військовий талант, патріотизм і героїзм якого знайшли відображення навіть у художній літературі. Східняки перебували також у складі сотні Батурина, що оперувала у Васючинському лісі Рогатинського району до знищення чи полонення бійців та сотенного в криївках 19 квітня 1946 р. Докладніше >>

Забутий кляштор у Нижневі

Безжалісна тоталітарна радянська влада з великим ентузіазмом боролася із релігійними спорудами, тракторами розтягувались дерев’яні гуцульські церкви, підривалися муровані кірхи та костели, розбиралися синагоги. Однак з людських сердець їй не вдалося витравити віру в Бога. Повної руйнації у радянський час зазнав римо-католицький монастир Згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (польською –  Zgromadzenie Sióstr Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Marii Panny) у Нижневі. Докладніше >>

Від воїна до юриста: Морпіх допомагає іншим, аби реабілітувати себе

Він не зрадив присязі, коли більшість ганебно продалися. Втратив усе, що мав, але зберіг совість і честь. Був єдиним із морпіхів, хто в полоні співав гімн України просто ворогу в обличчя. 35-літній іванофранківець Сергій Галкін є прикладом того, що вояки колишніми не бувають. Воїн – це стан свідомості. Після відставки він усе одно регулярно їздить на фронт, аби ділитися своїм цінним досвідом із бійцями та підіймати їх бойовий дух, а ще здобув юридичну освіту і безкоштовно консультує атовців. Докладніше >>

Дощ, град та сніг: Прикарпаття оговтується від негоди

3 вересня за декілька годин в Івано-Франківській області випала рекордна кількість опадів. Внаслідок негоди підтопило будинки, повалило дерева, а автомобілі просто пливли містом, адже вулиці обласного центру перетворилися на ріки. Докладніше >>

Десятий

Іноді ті, що народжуються в сорочці, гублять її десь. Поміж вибухів снарядів і загиблих побратимів. Кремезні руки втримали автомат, але на 30-му році життя не вдержали долю. Івано-франківський «беркутівець» Михайло Шемегінський побув на передовій лише два тижні. На той фатальний 13-й день якраз планував на трохи поїхати додому. Поїхав. Але в труні. Докладніше >>

Майже покараний на смерть своїми

Людські життя під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом в 40-50-х рр. ХХ ст. переверталися догори дриґом, і їх історії швидше нагадували сюжет детектива з елементами фантастики, аніж реальність. Подібним чином склалася доля Дмитра Миколайовича Гайдаша, 1912 р.н., уродженця с. Серафинці Городенківського району. У травні 1944 р. він призивається в Червону армію. Спочатку Гайдаш служив у м. Києві, потім його підрозділ передислокували до м. Бердичева, а коли його з іншими солдатами стали перевозити в Бурятію, то наш герой дезертирував. Докладніше >>

На цій землі нема живого місця

Тисячі жертв тоталітарних режимів знайдено за майже три десятки років на Прикарпатті. А скільки ще не знайдено… З 1989 року і донині на території Івано-Франківської області офіційно проведено приблизно 80 розкопок масових поховань. Неофіційно їх значно більше. Здебільшого робота проводилася задля пошуку жертв комуністичного режиму. Але й досі земля приховує багато таємниць, пов’язаних і з визвольною боротьбою, і з похованнями іноземних солдатів. Докладніше >>

Голокост в Станіславі: робімо висновки

Голокост був однією з найбільших катастроф у світовій історії. В радянській історичній науці тема знищення українських євреїв замовчувалася або лише частково розглядалася як знищення радянських громадян на окупованій території. До неї почали повертатися в роки горбачовської «перебудови». Мало хто знає, але на території нашого міста в 1941-1943 рр. знищено, за різними підрахунками, до 100 тис. євреїв. Докладніше >>

Іловайськ. Третя річниця

Іловайськ – найтрагічніша сторінка історії незалежної України. 27 серпня минуло три роки відтоді, як тисячі українських добровольців віддали своє життя, захищаючи територіальну цілісність держави. З кожним роком для багатьох українців трагічні події втрачають масштабність, стирається їх гострота. Біль залишається тільки у тих, хто втратив в Іловайському котлі дітей, батьків, родичів, друзів… Докладніше >>

Лети, Прапоре!

Пекло трьох воєн вистояв, а «на гражданці» не вижив – убили. Трагедія трапилася в першу річницю народження сина – дикий символізм. Він був інвалідом після Іловайська, пластина в руці, а дружина лише рік, як народила. Морпіх, у якого за плечима три війни: в Придністров’ї, Африці та Україні – в складі батальйону «Донбас», а після демобілізації був господарем того дому в карпатських горах, де бійці можуть лікувати душу й тіло, – реабілітаційного центру «Творча Криївка». Смерть 44-літнього Валентина Гонтаря сколихнула півкраїни. Похоронили воїна в с. Криворівня, що на Верховинщині, в центрі кладовища, біля хреста комбатантам ОУН УПА. Почесне місце героїв.  Докладніше >>

Від чарки до заснування реабілітаційного центру: Як воїн АТО навчився перемагати себе

Війна не топиться у чарці. Про це добре знає керівник реабілітаційного центру для учасників АТО і їхніх сімей «Бандерівський схрон», майданівець Ігор Чернецький. Його історія – особливо повчальна і може стати в нагоді багатьом. Після поранення на Майдані Ігор не міг витримати бойового стресу і пристрастився до алкоголю – звична історія для нинішньої ситуації в Україні, чи не так? Однак йому не лише вдалося виборсатися з тієї ями, але й почати нове життя, реалізувати корисні проекти і простягнути руку допомоги іншим побратимам. Докладніше >>

Почім ліжник з Яворова

Столицею ліжникарства по праву називають Яворів Косівського району. На обійстях тут вовна різних кольорів і відтінків, на плотах красуються готові ліжники. Може, хтось із прохожих зачепиться оком, вподобає виріб, розуміючи, що це автентичний, унікальний гуцульський витвір, традиції якого передавалися з покоління в покоління. Що він якісний і натуральний, зроблений зі справжньої овечої шерсті невтомними руками місцевих майстринь, які бережуть і цінують давні звичаї, омитий у чистій гірській воді та наповнений позитивною енергетикою. Докладніше >>

На двох стільцях: Голова сільради – станичний ОУН

Під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом у 40-50-х рр. ХХ ст. окремі голови сільрад паралельно виконували ще функції станичних ОУН і дезорганізовували радянську владу на місцях. Так, 28 січня 1948 р. вироком Військового трибуналу на 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією майна був покараний голова сільради села Пробабин Городенківського району Дмитро Миколайович Качур (1911 р.н., уродженець с. Пробабин), який до того ж був станичним ОУН та інформував УПА про всі дії радянської влади. Докладніше >>

Голокост у Коломиї: знати і пам’ятати

Ще й досі виникають труднощі із розумінням, чим був Голокост. Він є однією з найважливіших частин європейської пам’яті. Внаслідок Другої світової війни разом із фізичним знищенням євреїв у Центрально-Східній Європі зруйновано і багату та різноманітну гебрейську культуру: народні традиції, фольклор штетлів (єврейських містечок), оригінальний світ хасидів, різноманітні релігійні практики. В цьому регіоні культура асимільованої частини єврейської спільноти зробила вагомий внесок у розвиток великих міст, мистецтво і модернізаційні процеси. Це відсутність, яку важко забути. Докладніше >>

Коли музика реабілітує

«Закочуйте рукави і гайда до роботи!» – закликає побратимів калуський вояка Іван Стратієнко, який впевнений, що народився саме для того, чим зараз займається. Знайди свою справу і щодня старанно роби її з любов’ю та на совість. Іван відшукав своє покликання ще до війни – культура і музика. Під час бойових дій музика не давала вояку згаснути, а після повернення з фронту вона надихає на нові звершення. Цей невгамовний воїн уміє здійснити культурний переворот у головах навіть затятих українофобів, а ще задумав втілити в Калуші грандіозне свято воєнної пісні. Докладніше >>

Порятунок рятувальників

На Прикарпатті рятувальники і туристи забили на сполох через реформування гірської рятувальної служби. На їхню думку, таким чином знищують службу та ставлять під загрозу життя відпочивальників, адже тепер їх будуть рятувати не зовсім кваліфіковані люди. Туристи вже висловлюють побоювання щодо походів у гори. Натомість керівництво ДСНС стверджує, що нікого звільняти не буде і всім запропонують інші посади. Докладніше >>

Кілер з примусу

Вбивство як засіб боротьби з політичними опонентами широко використовувалося радянською карально-репресивною системою. Матеріали кримінальної справи №1175 Галузевого державного архіву СБУ в Івано-Франківській області демонструють механізм, як радянські спецслужби залучали для фізичного знищення керівництва ОУН-УПА арештованих повстанців. Докладніше >>

Наскільки безпечні електронні сигарети?

Близько десяти років тому на світовому ринку з’явилися електронні сигарети. Ноу-хау досить швидко стало популярним серед курців: виробники стверджували, що новинка не тільки безпечніша за звичайну сигарету, але і називали її ефективним способом боротьби з курінням. Всю правду про електронні сигарети розповідають завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології з курсом професійних хвороб Микола Островський і доцент кафедри Олександр Варунків. Докладніше >>

Карієс: єдиний вихід – профілактика

Американська посмішка вважається зразковою. Однак здорові та білосніжні зуби жителів США – результат зовсім не передових технологій у медицині, а звичайного дбайливого щоденного догляду, який доступний і кожному українцю. Що робити, аби уникнути карієсу, і яким чином ця недуга може призвести навіть до хвороб серця, нирок та інших органів, розповідає стоматолог Андрій Сапелюк. Докладніше >>

«Фейсбук»: і мертвим, і живим…

Всі ми знаємо, що підемо з життя такими, якими прийшли, не змігши нічого з собою забрати. А після нас залишиться лише могила і, зважаючи на те, що живемо в сучасному світі, – сторінка в соціальній мережі. Саме ця сторінка буде нагадувати рідним та друзям про наше життя дедалі частіше, ніж місце поховання. Діалоги, записи, коментарі на ній ще довго зберігатимуть пам’ять про наше існування… Докладніше >>