Дегуманізація опонента – один із важливих прийомів гібридної війни. Ми всі зіткнулися з ним у 2014 році, але чомусь забули про це буквально за 5 років.

Можу погодитися з популярним письменником Андрієм Кокотюхою, «гумором прикриватися – дуже успішний кейс». Проте дійство «95 кварталу» за участю хору імені Григорія Вірьовки – це не гумор. І не «гостра сатира», як це стверджують представники «95 кварталу». Це був цілком продуманий технологічний крок з поширення відповідного ставлення до Валерії Гонтаревої.

Складно назвати колишню керівницю Національного банку найпопулярнішою людиною в Україні. Проте багато адекватних людей добре розуміють її позитивну роль у порятунку фінансової системи країни у непростих умовах. З іншого боку, улюблене слово Ігоря Коломойського, який останнім часом слів не добирає, – «дефолт». І його зацікавленість зрозуміла: в умовах дефолту ціна активів падає, а той, у кого є акумульовані кошти, може суттєво збільшити власну бізнесімперію. Чи можна буде це назвати «мародерством», побачимо по факту.

Головна проблема полягає в іншому: суспільству, виснаженому гібридним протистоянням, пропонують за допомогою потужних телевізійних інструментів «прості рішення» та «шляхи розв’язання проблем». Якщо пригадати, наскільки в Україні поширені медіаграмотність та критичне мислення, то ситуація справді стає вибухонебезпечною. Ми всерйоз стикаємося з перспективою бути втягнутими у гібридну громадянську війну, і ніхто не дасть гарантій, що вона виявиться менш руйнівною за звичайну.

Давайте не забувати, що прагнення Росії добитися у будь-який спосіб стратегічної поразки України не зникло з порядку денного, і для Кремля вибух всередині українського суспільства є набагато бажанішим за військовий наступ. Тому Україна потребує визначення національних інтересів та турботливого ставлення до державності не лише з боку мільйонів громадян, але і з боку тих, хто останнім часом відчув себе хазяями життя у одній з найбільших країн Європи.