Тяжка недуга, раптова інвалідність, повна чи часткова втрата мобільності, страшний діагноз лікарів, несприятливий прогноз на одужання – все це є причиною поступової втрати контакту хворої людини з довкіллям та суспільством.

Продовжуючи реалізацію проекту «Паліативна допомога в м. Івано-Франківську», працівники Карітасу намагаються всесторонньо допомогти долати труднощі, спричинені невиліковною хворобою, як хворим, так і їхнім рідним.

Хвора людина має право на лікування в стаціонарах, проте невиліковно хворі люди здебільшого хочуть бути в рідній домівці та відчувати підтримку і допомогу зі сторони найдорожчих людей, які допоможуть подолати всі труднощі та фізичні вади. Тому процес спілкування для них є важливим елементом повернення хворого до життєвих реалій. В таких ситуаціях родичам, які доглядають цих важкохворих людей, теж дуже потрібна підтримка, увага та розрада. Щоби максимально допомогти хворим та їхнім родичам, у Карітасі залучають лікарів, медичних сестер, соціальних працівників, психологів, духівника, які надають широкий спектр медико-соціальних послуг для підопічних проекту.

17 березня для підопічних та їхніх родичів провели психотерапевтичне групове заняття  «Формування позитивної життєвої позиції», в якому взяли участь 10 осіб, з них четверо набувачів проекту та шестеро родичів, які доглядають важкохворих. Тренер намагалась навчати учасників знаходити в негативному позитивне. Використовуючи притчі та тематичні вправи, вона переконували присутніх у тому, що бути скептиком – це неправильно, а тому треба знайти в собі силу, переосмислити своє прожите життя, свою проблему, знайти собі джерело для наповнення спустошеної душі та оптимістично сприймати все, що відбувається.

«Зробити це – дуже тяжко, але будь-яка людина, не є самотньою! У неї є Спаситель, до Якого ми всі повинні взивати і Який нас ніколи не покине. Ми повинні співстраждати з Ісусом, ділити Його біль, а Він обов’язково розділить наш біль і пошле нам свою нагороду», – наголошувала тренер.

Служіння церкви – це і є власне допомога Карітасу людині в критичній ситуації, коли вона, залишившись із своїми проблемами наодинці, потребує різносторонньої допомоги, а в першу чергу – духовної підтримки, спілкування. Адже захворювання або травма ізолюють хворого від активного життя, оскільки особисті контакти з навколишнім світом та людьми зменшуються, а то й зникають. І тоді постає питання « Чому це сталося зі мною? Що мені робити далі?  Як жити ? Хто мені може допомогти ?»

У такі моменти, коли виникає відчуття покинутості, самотності, іноді відчаю, працівники проекту «Паліативна допомога в Івано-Франківську» приходять на допомогу тим, ким вони опікуються. Оцінку їхньої роботи дають їхні підопічні та родичі.

«…Тяжке випробування і горе випало на мене і нашу родину. 8.02.2013 р. мого чоловіка Бабія Мирослава Теодоровича 1934 р.н. (проживає в м. Калуш, вул.Б. Хмельницького, 54\кв.36) було прооперовано з приводу раку дистального відділу сигмовидної кишки з виведенням колостоми. Ми потребували калоприймача, потрібно було навчитися доглядати за ним, а плюс медикаменти і т. д. З часом все дорожчало, а ми пенсіонери. Від знайомого довідались про благодійний фонд «Карітас Івано-Франківської УГКЦ», який надає цю допомогу безкоштовно.

І ось з червня 2014 р. ми користуємось його допомогою. Хочу висловити щиру подяку як засновникам цього фонду, так і його співробітникам, особливо лікарю Ользі Прокопівні. Крім такої важливої для нас матеріальної допомоги (калоприймачі, медикаменти, продукти), вони як ангели-хоронителі підтримують нас морально. Їх співчуття та турбота, поради для хворих та їх родини, співбесіди з кваліфікованим психологом теж дуже допомагають нам пережити як моральні, так і матеріальні труднощі, за що ми Вам всім щиро вдячні», – від імені пацієнта та всієї родини дякує дружина хворого Світлана Бабій.

Реалізація програми паліативної допомоги для невиліковно хворих у Івано-Франківську та області здійснюється за фінансової підтримки Карітасу Відень.