«Круїзний лайнер, як маленьке село. На ньому можна побачити все», – розповідає про свою роботу іванофранківець Антон Маляр. На деяких великих суднах є навіть сцена, льодова арена, басейни, ресторани. А ще там обов’язково є магазини. В одному з них власне й працює франківець.

Вже понад чотири роки Антон торгує на кораблях. Спершу був консультантом, а потім склав іспити і став спеціалістом із продажу годинників та коштовностей.

За своїх 26 років Маляр пробував себе у різних професіях. Вчився у Львові на менеджера організацій. Загалом змінив десь зо п’ять робіт: був ріелтором, надавав IT-послуги та продавав книжки, був промоутером у компанії Philip Morris тощо. «Згодом вирішив, що треба на чомусь сфокусуватися», – пригадує франківець.

Антонові захотілось щось змінити в житті, бажав чогось нового. Саме тому почав моніторити весь ринок праці, який був пов’язаний з подорожами. Пояснює, що саме спогади про мандри залишаються з людиною на все життя. «Так мене батько виховав – треба прагнути не матеріальних цінностей, а духовних, різних вражень», – каже Антон.

Отримати роботу на круїзному лайнері виявилося не так легко. Можна було спробувати це зробити власними силами або скористатися послугами рекрутингової компанії. Франківець обрав другий варіант. Пригадує, що було три етапи співбесіди. «Це непросто, стільки нервів пішло», – зазначає Маляр. На третьому етапі він поїхав у Литву. Там йому влаштували інтерв’ю на дев’ять годин англійською мовою. Питали, чому він вважає себе креативним, просили розказати щось цікаве. А на завершення сказали показати свої вміння із продажу. 

Антон всі випробовування пройшов успішно і потрапив на лайнер з першої спроби. Відтоді працював на чотирьох різних кораблях. За весь час франківець відвідав 31 країну. Хоча, може, й більше, точно ще не підрахував.

Для Маляра кожне нове місце цікаве по-своєму. Але не заперечує, що є деякі країни, які зачіпають найбільше. Наприклад, йому запам’яталась подорож до Малайзії, де їхній лайнер залишався на ніч, тож Антон зміг відвідати місцевий фестиваль їжі. «А ще я фанат Гаррі Поттера, і нам вдалося потрапити в Італію, коли там відбувалася виставка, присвячена цьому персонажеві. Там навіть були оригінальні реквізити, які використовувалися під час зйомок фільму про Гаррі Поттера», – пригадує іванофранківець.

До речі, у порту не всі працівники лайнера можуть покидати корабель. Але оскільки в такий час магазини мають закриватись, то продавці отримують час і можливість для відпочинку та прогулянок. «Але, наприклад, кухарі не мають права сходити з корабля. На кораблі є багато людей, які тижнями і місяцями не бачили суходолу», – каже Маляр.

Працівників лайнера забезпечують усім необхідних, на давніших лайнерах у персоналу більше привілеїв. «На тих, де я був, життя цікаве. Там живеш погодинно», – розповідає франківець.

Під час круїзу один день можна провести в порту, а інший – уже в морі. Під час рейсу в Антона найбільше роботи. Тоді на відпочинок він має лише одну годину вранці та дві години вночі. «Це дуже важко. Кожна хвилина – розписана», – каже Маляр. 

Наприклад, вранці він має 15 хвилин на сон, ще 15 – аби вмитися. 10 хвилин витрачає, щоб прийти на сніданок, а решту часу – на прийом їжі. З таким графіком до вечора з’являється втома, адже з людьми нелегко працювати. Особливо з тими, які забирають багато енергії. «Уночі з двох вільних годин одну витрачаєш на сон, півгодини – аби прокинутись і вмитись, а ще стільки ж, щоб поїсти», – пояснює франківець. Після такого напруженого графіка у порту, якщо місце Антону нецікаве, він відсипається і відпочиває з колегами.

Разом із франківцем працюють на лайнері люди різних національностей та віку – від 19 до 43 років. Усі вони повинні знаходити спільну мову одне з одним, адже сварок на кораблі бути не може – це заборонено і суворо карається. Крім цього, є багато інших правил, як-от: не можна бути расистом, грубо ставитися до дівчат, обмінюватися контактами з гостями, підвищувати голос чи привертати до себе забагато уваги.

Щодо клієнтів, у франківця їх не бракує. «Годинники у мене коштують від 300 до 24 000 доларів. І попит є», – каже Антон. Пояснює це тим, що на суходолі ціни значно вищі, ніж у нього, в морі – не потрібно платити податків.

Наразі Антон Маляр перебуває в Івано-Франківську. Коли вирушить у наступну подорож – ще не знає, все залежить від карантину. Через пандемію коронавірусу деякі його друзі, які залишились на лайнерах, вже 60 днів у морі і не можуть зійти на берег. «У мене було максимум 22 дні. Це дуже важко фізично», – каже Антон.

Тепер Маляр уже задумується, чи варто йому знову повертатися на корабель. Час йде, і йому знову хочеться чогось нового.

Людмила ОЛЕНЮК