Культ особи: Іванна Рис

  • Вона завжди любила квіти. Ще з дитинства. Мама так навчила. Жили у селі, в хаті повно дітей, нелегкі часи. Усіх годував клаптик городу. Але крихітна ділянка під вікнами завжди була всіяна квітами. «Аби їх ніхто не чіпав. Най мені ростуть», – казала мама. У всьому селі лише в них цвіли гортензії. 

    79-річна франківка Іванна Рис заквітчала увесь дворик біля багатоповерхівки, що на Івасюка, 50. Ще кілька років тому тут була тільки трава, лежали каменюки і навіть будівельне сміття. «Я просто люблю, щоб навколо було красиво», – усміхається Іванна Дмитрівна. 

    Всі квіти і кущики вона посадила власноруч. Територію довкола будинку вичистила, перекопала, засіяла. Подбала про кожну дрібничку, навіть «голі» кути в клумбі позатуляла красивим мохом. Щоранку несе аж з восьмого поверху два відра води – для поливу.

    Чого тут тільки нема: іриси, флокси, нарциси, півонії, декоративні гвоздики, чорнобривці, троянди, лаванда, гібіскуси, жасмин, виросло навіть абрикосове деревце, ось тільки плодоносити не хоче. «А це мої улюблені бузок і калина, – показує пані Іванна. – Як без них? Дуже символічні для України. Взагалі, я мрію, аби вздовж дороги по всьому місту понасаджували і калину, і бузок. Якби мала силу, то навіть взялася б організувати цей процес».

    Часто вона йде на базар по продукти, а натомість вертається лише з квітами і вже без грошей. Багато квітів попривозила з Ворохти, накопала в тамтешньому лісі. Тепер старається садити побільше багаторічних рослин, бо стає щоразу важче за тим усім доглядати, а покинути напризволяще теж не може.

    Клумби мигтять барвами майже цілий рік, адже чи не щомісяця розцвітають якісь квіти. Сезон відкривають примули, а закінчують хризантеми і морозко.

    Щоправда, цьогоріч квіти не дуже прийнялися. Пані Іванна каже, це через різкі перепади температури. Та й земля у дворику недобра – пісок з камінням. «Скільки разів просила людей з ЖЕКу, аби привезли бодай трохи нормальної землі. Де там», – зітхає вона.

    Є люди, які просто роблять на збитки, наприклад, жінка, котра прибирає будинок, ніби навмисно виливає у дворові клумби відро з брудною водою. А там ще й повно «хімії». Так багато квітів уже загинули.

  • Інша проблема – крадії. Зрізають квіти, мабуть, на продаж, дехто взагалі викопує цілими кущами – несуть собі на дачі. Пані Іванна щоразу плаче. Бо ті квіти їй, як власні діти.

    «А ще мені завжди дуже болить за жасминовий кущ, – каже жінка. – Люди йдуть увечері додому і ламають собі до хати по кілька гілок. Потім ті квіти зів’януть – і на смітник. Кущ стає обскубаний, а міг би тішити всіх пишним цвітом».

    У цієї жінки завжди було чуття краси і естетики. Багато років пропрацювала машиністом підйому в шахті на Львівщині, але приходила додому і шила красиве вбрання: і собі, і на замовлення. На шкільних випускних кожен міг вгадати, які сукні пошила пані Іванна – ті, які найрозкішніші.

    Жінка й досі чудово виглядає: зачіска, коралі, браслет, манікюр… Хоча на своїх клумбах порпається завжди без рукавичок. Каже, що лише так відчуває зв’язок із землею та природою.

    Наталя МОСТОВА

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!