Наталія Свистяк завжди любила займатися рукоділлям. Ще з дитинства вона почала вишивати, а ось вже понад рік – варить мило. Її вироби – не прості, вони мають форму різних тваринок.

38-річна Наталія мешкає у селі Чернієві біля Івано-Франківська, вона мати трьох дітей і учасниця бойових дій на сході України. Коли жінка повернулася з війни додому і пішла у декрет, то задумалася, чим зайнятись. «В Youtube я побачила, як одна майстриня робила мило, мені це дуже сподобалось. Я також вирішила спробувати, – розповідає жінка.

Вона пояснює, що власноруч зварене мило має багато переваг. Насамперед, майстриня завжди точно знає, з чого воно виготовлене і що воно не шкідливе.

«Будь-яке мило висушує шкіру. Моє також. Але я точно знаю, що воно не нашкодить. А коли магазинні купуєш, то не знаєш, з чого вони зроблені. Я у мило даю мильну основу, ароматизатор та барвники. Вони харчові, тому точно не шкодять шкірі», – наголошує пані Наталія.

Іноді деякі елементи доводиться домальовувати акриловими фарбами. Але вони також нешкідливі, тому використовувати їх можна. Таким милом часто користується мала дитина Наталії, і подразнень у неї немає ніяких. Але гарантувати, що так буде у всіх, не можна. У людей різна шкіра, зі своєю чутливістю.

Миловаріння багато часу не займає, переконує жінка. А сам процес виглядає так. Вона бере мильну основу, розплавляє її в мікрохвильовій печі або на паровій бані. Потім додає барвники та ароматизатори. Далі заливає рідке мило у форми. Щоб воно повністю охололо, потрібно потримати його приблизно 10 хвилин у холодильнику.

Найважче у цій справі – створення власне фігурок. Це дуже кропітка робота, адже різні частини тварин повинні робитись іншими кольорами. Тому їх заливають у форму по черзі: коли щось одне застигає, то робиться наступне. Наталія Свистяк порівнює миловаріння із створенням гіпсових чи воскових фігурок. Але з милом працювати трохи важче, бо треба робити кожну деталь окремо.

Використовувати за призначенням цих звіряток із мила не шкода ні пані Наталі, ні її знайомим. Навпаки, мити руки після прогулянки такими оригінальними фігурками приємно. Особливо це люблять діти.

«У мене є знайома, яка також робить мило, але у формі різних букетів. Це гарно, але мені звірятка цікавіші. Я роблю котиків, ведмедиків. Зараз часто створюю бичків, бо наступний рік – Бика», – розповідає Наталія.

До речі, у своєму житті Наталія Свистяк багато чим займалась. Наприклад, була медсестрою, служила разом із чоловіком у Херсонській області. Далі була рік на Донбасі. Крім цього, вона дуже любить вишивати: хрестиком, гладдю чи бісером. Пробувала колись робити свічки. На цьому зупинятися не хоче, мріє навчитись гончарства.

Але зараз жінка найбільше зацікавлена миловарінням. Це їй дозволяє відволіктися від буденних домашніх справ, заспокоює.

«Мені навіть особливого натхнення не треба. Коли сумно чи нічого робити, то я просто йду варити мило», – каже майстриня.

Людмила Оленюк