«Вигадник» – так кажуть про нього люди. До пана Ярослава з Тисмениці люблять ходити в гості, бо тут завжди є чим зайнятися. Ще б пак – його обійстя вартує цілої екскурсії, має повно всякої всячини.

У цього чоловіка на супутниковій антені намальований велетенський смайлик, до речі, смайлики тут повсюди. У кімнаті власноруч облаштований мініресторанчик, є валіза, що світиться, і триколісний велосипед з купою причандалів: термометр, вервиця, музична колонка і навіть пляшка води з довгою трубочкою, крізь яку можна пити просто під час їзди. Скоро буде ще й накриття, аби кататися під дощем.

На подвір’ї різнокольорова штанга, кошик для баскетболу і саморобний тир. Поруч дерев’яний млин, який крутиться, коли вітряно. На городі, за хатою, вуличний туалет, який господар теж не оминув креативністю: розфарбував і підписав «Філософська кімната». Навіть курник мигтить кольорами.

А ще є творча альтанка, де пан Ярослав набирається сили, бо то є його маленький світ. Тут повно старовинних годинників, радіоприймачів і давня рахівниця, але вона для вправ – чоловік на ній тренує руку, яка стала дуже кволою після інсульту. В альтанці також є молитовний куточок і мікрофон для співів у караоке. В юності пан Ярослав грав у рок-гурті. Досі слухає «Бітлз».  

Взагалі колись він дуже мріяв про небо, вступав вчитися на льотчика, але провалив іспит з математики. Повернувся в Тисменицю, влаштувався на фабрику, потім поїхав на заробітки за кордон. Про небо довелося забути.

Далі була важка хвороба, але вона не відібрала наснагу творити. Навпаки. Ще більше поринув у винахідництво. Три роки тому пан Ярослав переніс інсульт. Якраз вернувся з прощі, й одразу в реанімацію. Ледве оклигав, мало не відняло весь правий бік. Тепер кульгає і вчиться все робити лівою рукою.

«Хвороба змінила мене, – усміхається чоловік. – Все життя я кудись мчав, квапився зробити сто справ за раз. А тепер вчуся уповільнюватися, смакувати кожен момент. Зараз уже нема здоров’я, аби поспішати. Може, це й на краще».

Наталя МОСТОВА