Франківка Юлія Харюк переглянула вже близько 100 аніме. При цьому вона вважає, що цього замало. Хотіла б дивитись більше, але бракує часу. Для Юлії аніме перестало бути тільки мультфільмами, ставши одним із сенсів її життя. Франківка часто робить косплеї на улюблених персонажів та відкрила з чоловіком тематичну крамничку.

Аніме – це японська анімація. Юлія розповідає, що зараз цей вид мистецтва стрімко розвивається і набирає популярності у всьому світі. Щоправда, є люди, які вважають аніме просто мультиками. Дівчина ж переконує, що ця анімація не дитяча і має багато жанрів, як і фільми: комедії, жахи, мелодрами тощо.

25-річна франківка вперше познайомилась із аніме 10 років тому, коли була 15-річним підлітком. Перше, що вона подивилася, було «Вовчий дощ». На той час Юлія зовсім не була знайома із японською мультиплікаційною культурою. Вирішила переглянути анімацію випадково – уривки цього аніме часто траплялись їй у Youtube.

«Воно мене дуже взяло за душу. Там було 26 серій, і я їх подивилась за три дні. Постійно думала про це аніме, ходила просто зачарована», – пригадує Юлія.

Через деякий час вона переглянула «Зошит смерті» і далі зупинитись вже не могла. Дівчину затягнуло, вона почала переглядати багато іншого. Юлія розповідає, що аніме не схоже на будь-які інші фільми чи серіали – японська анімація дуже оригінальна, сюжети цікаві і ніколи не повторюються.

Часто в аніме порушують важливі проблеми. І це найбільше подобається Юлії. Вона пояснює, що саме у них можна побачити різні життєві ситуації, які цікаво розкриваються. У фільмах, наголошує франківка, все не так.

«В аніме дуже гарно показують повсякденне життя і банальні проблеми. У серіалах і фільмах, які я бачила, цього не роблять», – каже Юлія Харюк.

Для неї аніме вийшло за межі екрану. Юлія часто переодягається в образ улюблених героїв. Спершу просто робила схожий макіяж та фарбувала волосся. Десь у 2013 році дівчина захотіла займатись косплеєм, тому знайшла ательє, в якому їй пошили форму з аніме, та купила перуку. Це був її перший повноцінний образ із японської анімації. Мати дівчини завжди розуміла вподобання дочки. Вони навіть разом декілька разів дивились аніме. Підтримала вона і бажання доньки косплеїти персонажів.

«Коли мені подобається якийсь герой, я дуже хочу бути схожою на нього, переміститися в його світ. Це дуже цікаво, воно зближує із самим аніме. Коли ти косплеїш персонажів, то намагаєшся передати їхній характер і трошки навіть стаєш ними», – каже дівчина.

Зараз Юлія часто переодягається у анімешні костюми для фотосесій, однак по місту здебільшого у них не ходить. Каже, що у нас люди не готові сприймати таке.

«Нещодавно я косплеїла одну героїню. То на мене так перехожі дивились…» – зауважує франківка.

Два роки тому Юлія із чоловіком створили магазин аніме. Це було дуже ризиковано, адже ніхто не знав, чи буде попит. Але покупці є. Здебільшого клієнти Юлії – підлітки. Вони часто купують значки, блокноти, манги –  японські комікси. Вони чорно-білі та читаються з кінця. Здебільшого саме за сюжетами манг знімають аніме.

У магазині стіни обклеєні різними малюнками героїв з аніме. Їх поприносили клієнти.

«Були дівчата, які ходили до нас від самого початку. Вони й принесли перші картинки. Ми їх приклеїли на стіну. Інші клієнти побачили і почали свої роботи приносити», – розповідає Юлія Харюк.

Зараз малюнків так багато, що для нових місця майже не залишилось.

Людмила Оленюк