Олег Стебеляк цього року забрав свій диплом з університету, де навчався  комп’ютерної інженерії. Але став не програмістом, а почав подорожувати світом. У своїх 22 роки він відвідав уже доволі багато країн та міст, хоча свої мандри розпочав лише рік тому. Докладніше >>

Нещодавно минуло два роки, відколи Михайло Ковтун офіційно очолив обласне комунальне підприємство “Дністровський регіональний ландшафтний парк імені Сергія Дідича”. Взятися за цю роботу його спонукало бажання розкрити туристично-рекреаційний потенціал Дністровського каньйону і вберегти Дністер від знищення через будівництво каскаду із шести гідроелектростанцій. Докладніше >>

Юрій Друк відомий в Івано-Франківську як банкір та економіст. Проте він має захоплення, яке зовсім не асоціюється з його професією. Чоловік виготовляє різноманітні вироби зі шкіри. Схоже хобі мав дідусь Юрія, який, щоправда, здебільшого шив збрую для коней. Малим, у віці 7-8 років, він постійно допомагав діду. Час йшов, а навички роботи зі шкірою в пам’яті залишилися. Раніше до цього захоплення руки не доходили. Але все змінилось, коли Юрій купив собі черговий мотоцикл із Бельгії Докладніше >>

Роман Корпан працює із твердими побутовими відходами – відповідає за їх утилізацію, хоча вчився він на психолога. А от справою для душі стало заняття фотографією. Таке хобі допомагає чоловікові зберігати внутрішній спокій. Роман пригадує, що в дитинстві, десь у віці шести-семи років, він ходив на фотогурток. Докладніше >>

Остапові Дмитруку минуло 69 років, і все своє свідоме життя він присвятив служінню Богу. Та бути греко-католиком, а тим більше нести слово Боже у люди за часів Радянського Союзу було дуже непросто. Змінилось все тільки тоді, коли Україна здобула незалежність. Родом Дмитрук із Тернопільщини Докладніше >>

Зі справжньою культурою приготування кальянів Юліана Ференчук вперше познайомилася на відпочинку в Туреччині. Тоді вона просто спостерігала за хлопцем, який готував. А потім попросила навчити її. «Я спробувала, мені сподобалось. Згодом я повернулася туди на місяць суто вчитися», – згадує Ференчук. Докладніше >>

Франківський бігун-марафонець та пейсмейкер Микола Таран був учасником уже понад 40 різноманітних забігів. Нещодавно він подолав марафон за Північним колом у Норвегії. У вересні цього року знову вирушить до цієї країни – спортсмен спробує пробігти 73 кілометри.  Микола наголошує, що в нашому житті найважливішим є здоров’я. Його треба берегти і примножувати. Докладніше >>

Інформаційний аналітик – не надто популярна і все ще рідкісна професія в Україні. Та саме таке ремесло обрав іванофранківець Ігор Ткач. Каже, що зацікавився аналітикою, бо перед ним завжди стоїть завдання – давати відповіді на два питання: що відбувається насправді та якими є причинно-наслідкові зв’язки. Мовляв, його робота нагадує постійне розгадування ребусів. Вона потребує вивчення контексту і обстановки. «Журналісти перекладають важкі речі на просту мову. А я ж ніби кросворди розв’язую і пояснюю їх іншим», – зауважує Ткач. Докладніше >>

Ще у дев’ятому класі Михайло Клюєв почав дивитися кінофільми не просто як глядач, а як критик. Навіть завів собі зошит, де записував переглянуті стрічки і виставляв їм оцінки. «Я не знав, як це правильно робити. Це ж була ще школа, я не мав ні знань, ні досвіду», – каже режисер. Докладніше >>

Проєкт «Баба Доцька» почав своє існування 14-15 років тому. Тоді Марина Максимів, вона ж виконавиця ролі Доцьки, вирішила зробити те, що любила ще в шкільні роки – перекладати популярні російськомовні пісні на гуцульський говір. Загалом таких переспівів вийшло близько 40. Згодом проєкт притих, оскільки Марина мала багато занять Докладніше >>

До того, як Олег Андрухів став викладачем івано-франківського Університету короля Данила, він десять років займався шоу-бізнесом, громадською роботою та дотепер пропагує тверезі весілля. Якось під час встановлення рекорду «Найбільший дерев’яний Герб України» Андрухів познайомився з представником Національного реєстру рекордів України Павлом Голішевським і представився як працівник університету. Докладніше >>

Для Оксани Соболик музика – це хобі, професія і життя. Грою на скрипці Оксана почала займатися ще у вісім років, і відтоді це захоплення не минуло. Зараз вона грає в симфонічному оркестрі Івано-Франківської обласної філармонії імені Ірини Маланюк і зізнається, що щаслива. Мовляв, це те, до чого її готували все життя і до чого вона йшла сама. «Чим довше ти у цій професії, тим більше вчишся. Музика – це вічне навчання», – каже Соболик. Докладніше >>

Коли ти студент, тобі завжди хочеться пригод. Власне пригоди для своїх друзів та знайомих влаштовує Владислав Коркін. Він навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу на кафедрі буріння свердловин та є членом Студентського парламенту. Щоб студенти не нудьгували, Владислав із колегами придумує різні цікавинки. Наприклад, квест-кімнати, поїздки в зону відчуження, Межигір’я, Верховну Раду чи на Говерлу. Докладніше >>

Напевне, немає історії, яку б не могла написати Юліана Герцик. Саме тому вона почала цим займатися і тепер допомагає людям сказати найважливіші слова рідним. Юліана пояснює, як все працює. Наприклад, звертається до неї жінка, яка хоче на річницю весілля замовити історію подружнього життя. Герцик дає замовниці анкету з найважливішими питаннями, щоб мати основу для творчості. Тоді перечитує найважливіші моменти із життя людей, обговорює подробиці історії та сідає за роботу. Докладніше >>

Музикою Василь Христан почав цікавитися ще в школі. Тоді він займався грою на фортепіано, навіть закінчив музичну школу, і точно ще не думав стати діджеєм. Але як тільки електронна музика стала популярною, нею захопився старший брат Василя. А той «підсадив» на неї Христана-молодшого. «Спочатку я просто слухав. А потім знайшов програму, у якій можна декілька треків скласти в один сет», – пригадує Василь. Спочатку він це робив суто для себе. Та згодом друзі зацікавилися його роботами, тож довелося  створювати сети і для них. Докладніше >>