Добровольців стає все більше. Нещодавно створений Навчальний центр Української добровольчої армії (УДА) вже розпочав свою роботу. Однак офіційне відкриття заплановане на лютий. Хочуть зробити прототип козацької Січі. Командир центру прикарпатець Максим Швець «Покутяка» розповів про вишкіл для охочих воювати, ситуацію на фронті й масштаби впливу народної армії.

 

–Для чого cтворили Навчальний центр УДА, адже досі бійці й так проходили вишкіл?

Добровольців потрібно вишколювати регулярно. Тому необхідність окремого навчального центру назріла вже давно. Центр сформували на базі 5-го окремого батальйону в с.Великомихайлівка, що в Дніпровській області. Тут добровольці проходять курс молодого бійця, школу піхоти, школу сержантів.

Частина вишколених новобранців залишається виконувати бойові завдання на передовій. Інші ж повертаються додому, аби структурувати на місцях загони територіальної оборони в разі агресії РФ.

Нині, навіть не воюючи в зоні АТО, треба знати, що таке автоматична зброя, як нею користуватися, як не стати мішенню. Завжди згадую випадок, коли зустрівся з цивільними людьми і запитав: «Що будете робити, коли в своєму місті побачите куполи російських десантників?» Ніхто не зміг відповісти. А такий розвиток подій цілком реальний.

• Як відбувається навчання в центрі?

Одне із завдань УДА – боєць має повернутися додому живим. Воякам викладають понад десяток вишкільних дисциплін, з яких вони потім складають іспити. Це фізична і тактична підготовка, інженерно-саперна справа, тактична медицина, зв’язок, військовий альпінізм, методи захисту від хімічної і бактеріологічної зброї і, звісно ж, ідеологічна підготовка, де вивчають історію звитяги героїв АТО.

Загальний вишкіл триває близько 30-40 днів. Потім – бойове злагодження, коли новобранці знайомляться з вояками, які вже з’їли пуд солі на «передку», переймають їхній досвід. На кожен курс набираємо по 30 людей. Ми – за якість, а не за кількість.

Намагаємося збудувати новий тип козацької Січі, де замість неаргументованого командування домінує людська згода. Вояки повинні поважати і розуміти одне одного та своїх командирів, мають не боятися висловити власну думку. Знаючи історію УПА, січового стрілецтва, Української дивізії «Галичина», хочеться відродити традицію українського лицарства.

 

• Хто може потрапити на вишкіл?

Найперше треба звернутися у штаб Національного руху «Державницька ініціатива Яроша». В Івано-Франківську такий відкриється з лютого за адресою площа Ринок, 14. Вікові рамки – від 18 до 60 років. На поле бою можуть вийти лише бійці, яким виповнився 21 рік. Основні критерії відбору – міцне здоров’я і чітке усвідомлення свого бажання стати добровольцем. Ми одразу запитуємо, чому людина прийшла в УДА.

 

• Всі витримують навчальний курс?

До нас приходять лише вмотивовані патріоти, які є сформованими особистостями. Всі вони усвідомлюють, що і для чого роблять.

Часом під час вишколу боєць розуміє, що не здатен витримати таких фізичних навантажень. Але якщо людина не може спритно бігати, це не означає, що вона нам не потрібна. На війні кожен знайде своє призначення, і для цього не обов’язково влучно стріляти. Не кожен вишколець братиме участь у військових операціях, хтось може стати ремонтником, займатися тиловим забезпеченням тощо. Перемогу кують різні люди: і ті, що хліб печуть, і ті, що стріляють.

Якщо ж доброволець хоче повернутися додому і бути поруч із родиною, то може виконувати свою функцію у складі територіальної оборони, яка, у свою чергу, також покликана займатися патріотичним вихованням молоді.

 

• Знаю, що у вас досвідчена команда інструкторів…

Всі наші інструктори і командири є бійцями, які бачили горнило війни і можуть навчити, як там вижити. Це частково відрізняє УДА від ЗСУ, де трапляються випадки, коли декотрі начальники, які багато років носять пагони офіцерів вищого складу, навіть не усвідомлюють, куди вони посилають вояків. Хоча не варто недооцінювати регулярні війська, добровольці їх просто скелетують.

Наші інструктори – це не лише українські бійці, які пройшли всі гарячі точки АТО, але також іноземні військові, що брали участь у миротворчих місіях в Іраку, Афганістані, інших країнах Азії.

 

• Наскільки добре укомплектована ваша база?

Досить добре укомплектована. Багато чого привезли з прифронтових територій. Є чимало уламків боєприпасів, техніки, інших предметів, які засвідчують участь регулярних російських військ у війні на Донбасі.

 

• Окрім вишколу добровольців, інструктори центру також допомагають у підготовці воїнів ЗСУ. Чия це ініціатива?

До нас звертаються командири тих підрозділів, з якими ми перебуваємо на лінії фронту. Навчання вояків ЗСУ відбувається кілька днів і лише як обмін досвідом. Враховуючи нашу достатню матеріальну базу і постійне перебування в зоні АТО, добровольці мають можливість ретельно вивчити кожен сантиметр території, озброєння ворога, його тактику. А підрозділи ЗСУ, які ротуються, можуть вивчити лише певну частину території. А цього не вистачає, аби ефективно передати інформацію наступній групі ротації. Найприкріші випадки трапляються, коли немає карт мінних загороджень. А якщо і є, то їх не показують. Приходять на зміну інші військові підрозділи і просто підриваються – через банальне незнання. Тому велика кількість смертей у зоні АТО саме через підриви на мінах та осколкові поранення.

 

• Добровольці погоджують свої дії у зоні АТО із Міноборони?

Дії погоджують лише зі штабом антитерористичного центру, а Дмитро Ярош як радник у генеральному штабі координує роботу батальйонів УДА.

 

• Скільки вояків зараз налічує УДА?

Близько 2000 активних добровольців, які воюють на передовій. Зважаючи на обмежені ресурси утримання, УДА може забезпечити необхідним лише певну кількість вояків. До речі, серед добровольців Батьківщину боронять із десяток жінок. Також приходять демобілізовані ЗСУшники.

 

• Іноземців багато?

Чимало. Здебільшого з Росії, Білорусі, Чечні. Всі ті, хто вже відчув на своїй шкурі, що таке Росія і військо імперії.

 

• Хто фінансує УДА?

Від держави – ні копійки. Добровольців утримують волонтери. Здебільшого це представники малого і середнього бізнесу в Україні. Також підтримує українська діаспора з різних куточків світу. Прикарпатці, охочі допомогти УДА, можуть зателефонувати координатору волонтерської допомоги в Івано-Франківську – (098) 597 30 04.

 

• Які щомісячні витрати на утримання добровольців?

Я не можу цього озвучити. Ця інформація в компетентності начальника штабу УДА.

 

• Уже сформований законопроект «Про Українську добровольчу армію», основна мета якого легалізувати добровольців. Наскільки реальне ухвалення цього закону?

Необхідно знайти достатньо однодумців, які проголосують за нього. Але у ВРУ поки що вважають по-різному. Кажуть, начебто, для чого створювати ще одну структуру, коли вже є і поліція, і Нацгвардія. Але наша мета – створити організацію, де кожен громадянин може стати на захист своєї держави. Зараз працюємо над тим, аби суспільство зрозуміло важливість народної армії.

Крига скресла вже в 12 регіонах України, де статус добровольця легалізували на обласному рівні, в тому числі й на Прикарпатті.

 

• Яка зараз ситуація на фронті?

З боку противника бандформувань майже не лишилося, здебільшого – російські найманці та регулярні війська РФ. Зараз відбувається позиційна війна, коли війська з обох боків нікуди не просуваються, просто стоять на місці. По снігу дуже не походиш – там можуть бути міни. І ми, і вони – живі люди. Ми не вміємо літати. Але активно працюють диверсійно-розвідувальні групи, щоб виявити наші вогневі позиції. А також – аби розхитати емоційний стан цивільного люду і спричинити у їхньому середовищі колапс: ворог підриває, наприклад, водогін, підкладає міну під транспорт, біля житлових будинків, а потім усе це звалює на українських бійців, які нібито знищують своїх.

 

• А як щодо боїв на Світлодарській дузі, які точилися в середині грудня?

Це зовсім інша операція, про яку наразі я не хотів би говорити, оскільки зараз є дуже багато варіантів, чому саме так трапилося. Коментувати не беруся, поки не буде сформовано думок усіх бойових командирів.

 

• Людей найдужче хвилює питання: скільки ще триватиме війна?

Якщо перестануть стріляти на фронті, це не означатиме, що війна скінчилася. Національну ідею треба відвойовувати і в тилу, будуючи згуртоване громадянське суспільство. Війна лютує не лише на передовій, але й у голові кожного українця. Там, у першу чергу, потрібно перемагати ворога – в собі знищити москаля.

Наталя МОСТОВА