Її барвисті камінці стали оберегами для багатьох бійців на фронті. Найрізноманітніших форм, розмальовані лише в яскраві кольори та з цікавими орнаментами, на кожному – авторський вірш.

29-річна франківчанка Марія Гуцуляк, яка працює бібліотекарем та вихователем продовженого дня в Угорницькій школі, каже, що здавна збирала камінці чудернацької форми. Знаходила їх будь-де, щоправда, найоригінальніші траплялися в горах: у формі корони, трикутника, серця, був навіть камінь з дірочкою посередині.

А одного разу, коли рідна і дорога серцю людина вирушала воювати в зону АТО, Марії захотілося подарувати щось особливе, щось таке, що б зігрівало душу у тій страшній долині смерті. Дівчина вибрала найкрасивіший камінь зі своєї колекції, розфарбувала та «оздобила» поезією. Звісно ж, писала про те, що б найбільше надихало, – про любов – до життя, світу, Бога, коханої людини. Відтоді все й почалося. Вже незабаром Марії зателефонували з фронту та просили передати ще багато таких камінців – бійці були в захваті від тих крихітних барвистих цяцьок з рідної землі.

 

«Ще з давніх-давен існував звичай, ідучи в далеку дорогу чи на війну, брати із собою грудку землі, де народився, – на щастя, – розповідає Марія Гуцуляк. – Як же я здивувалася, коли дізналася, що чимало вояків і досі в це вірять. Вони впевнені, що камінчики з їхньої малої батьківщини оберігають від ворожої небезпеки на передовій».

Дівчина каже, що точно не знає, скільки камінців уже оздобила та надіслала на фронт, можливо, близько трьох сотень. Для розфарбовування використовує лише свій «щасливий» пензлик, яким малює ще зі школи. Перед роботою неодмінно просить Божого благословення і натхнення.

Творчість Марії не обмежується лише креативними камінцями. Дівчина також випробовує власну фантазію, розмальовуючи бронежилети. А уривки з  її поезії можна прочитати на стінах у Музеї Небесної сотні. До речі, свої чуттєві й надзвичайно душевні вірші Марія Гуцуляк мріє видати невеличкою збіркою, яка вже майже готова і навіть має назву – «Віхи сонця». Ба більше – збірка пройшла «цензуру» в бійців АТО. Вояки розчулилися до сліз. Уривки саме з цих віршів оздоблюють камені, які є такими популярними на фронті. Тут і про АТО, і філософські роздуми, і, звичайно ж, лірика. «Хлопці просили хоч трохи написати і про любов. Її бракує на війні», – каже франківчанка. Наразі, аби збірка побачила світ, потрібні тільки фінанси.

Марія зізнається, що найдужче їй до вподоби працювати з дітьми. Каже, це маленькі ангели на землі. Саме тому їхні малюнки також стають оберегами для бійців. Солдати не раз зізнавалися, що обклеюють тими малюночками бліндажі, обмотують автомати, зрештою, носять їх у внутрішній кишені – якомога ближче до серця.

Наталя МОСТОВА