Галицькі атовці з однодумцями планують відновити занедбані могили вояків УПА на всіх районних кладовищах.

Ініціатива реалізується в рамках проєкту «Відродження», яку курує ГО «Галицьке районне об’єднання воїнів АТО». Наразі йдеться про сім могил, які ще торік атовці за допомогою старожилів ледве віднайшли у селі Хохонів. На відновлення цих захаращених могил зі встановленням пам’ятних знаків потрібно 40 тисяч гривень. Роботу хочуть розпочати якомога швидше.

Очільник ГО «Галицьке районне об’єднання воїнів АТО» Артур Пірус недавно написав про це пост на своїй сторінці в мережі. Люди одразу відгукнулися. Вже вдалося зібрати п’ять тисяч гривень. Імена благодійників і суми чоловік оприлюднюватиме в окремих дописах у соцмережі.  

Не було порятунку від напасті

У селі Хохонів під час війни діяла сітка ОУН. У 1943 році 49 хохонівських юнаків добровільно вступили до дивізії СС «Галичина». Вже наступного року в довколишніх лісах почали створювати загони УПА. Протистояння між патріотами та репресивною системою російського тоталітаризму тривало до середини сорокових.

На кладовищі у Хохоневі поховані вояки УПА «Ворона» і «Соловей» Ігор з Рогатинщини, які загинули в 1945 році, є могила невідомого вояка УПА з Шумлян Тернопільської області, який загинув у 1946-му, могила розвідника Павла, котрий загинув у 1945-му, також тут спочивають троє невідомих повстанців, котрі загинули 7 липня 1945 року. Є й інші поховання, які ще потребують вивчення.

Артур Пірус розповідає і про колишнє галицьке село Селище, тепер ця територія належить до Блюдниківської селищної ради, на цьому місці ліси. В середині минулого століття більшовики силоміць виселили звідтіля місцевих аж на Херсонщину. Багато кого взагалі відправили до Сибіру, адже у цьому селі діяв дуже активний рух опору. Саме там вдалося відшукати закинуту братську могилу, де спочивають дев’ять невідомих вояків УПА. Для тих поховань, як розповідає Артур Пірус, уже виготовили меморіальні таблички.

У книзі пам’яті Галицького району «Воля і Доля» публікують спогади колишніх жителів Селища. Дмитро Балащук згадує, що все почалося з того, коли селян зігнали на загальні збори наприкінці червня 1950-го. Там довго і нудно торочили про красиве життя в Херсонській області, наполегливо радили не гаяти часу і переселятися в Східну Україну. Жителі Селища зчинили галас і тишком по одному почали втікати із зали. Тоді почалося справжнє полювання на людей. Кожного господаря приводили до сільради і вимагали підписати заяву про «добровільне переселення». Однак селяни переселятися не хотіли і втікали, хто куди міг. «Порятунку від тієї напасті не було, – продовжує чоловік. – На нас кинули робітників з підприємств Галича, енкавеесівців, котрі розбирали будинки як ґаздам, які підписали заяви, так і тим, які вперто відмовлялися. Нас і наші лахи фірами вивозили з села, потім заганяли у машини і везли до залізничної станції в Боднареві. Там нас майже тиждень маринували в очікуванні відправки на Херсонщину…» 

Всім байдуже

Загалом у Галицькому районі налічується понад 400 поховань і більше 200 могил вояків УПА, адже часто ці могили є братськими. Фактично у кожному селі є такі місця поховання. Більшість із них у занедбаному стані. Хоча вже впорядковано з десяток поховань у селах Блюдники, Темерівці, Сапогів та інших.

«Небайдужі атовці, місцеві ентузіасти демонтували старі хрести, заливали надмогильні опалубки для встановлення пам’ятних знаків, впорядковували місця поховання. Все це ми робили за власний кошт, – каже Артур Пірус. – Люди часто запитують, чому кошти з сільрад не виділяють, чому не косять траву на кладовищах, чому церква не долучається? Відповідь проста: майже всім байдуже. Багато кажуть, що то не їхня справа. Ми, звісно, постійно ведемо перемовини з сільськими головами, але що з того – розмов багато, а конструктиву мало».

Також у законі про поховання та похоронну справу йдеться про те, що благоустрій на сільських кладовищах мають здійснювати селищні ради, а братські могили і поховання воїнів УПА також повинні бути під опікою сільських голів і районної влади, додає Артур Пірус. Окрім цього, є закон про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті, де вказано, що саме держава сприяє увічненню їхньої пам’яті, зокрема шляхом пошуку, обліку, впорядкування та збереження місць їх поховання на території України та за кордоном, створення меморіальних комплексів і поховань, спорудження та відновлення пам’ятників.

Голова Галицької районної ради Павло Андрусяк каже, що Галицький район має таку специфіку – є багато сільських рад, але мало населення, в результаті дуже багато сільських рад мають низькі доходи. Є такі, котрим не вистачає навіть на зарплату працівникам сільради. Тому часто проблема не так у байдужості, як у відсутності грошей. З одного боку, громадськість підтискає, а з іншого – сільрада просто не завжди може це зробити. Павло Андрусяк називає цей процес діалогом, який періодично переходить у полеміку.

«Але нема питань, які не можна вирішити. Цьогоріч уже завершуються роботи на могилі всім загиблим за волю України у меморіальному сквері в Галичі, – каже голова. – Окрім цього, на цей рік ми заклали кошти на відновлення пам’ятних могил у селах Залуква, Дубівці та кількох інших. Також торік районна рада долучалася до ініціативи галицьких атовців з відновлення місць поховання на старому цвинтарі в Блюдниках».

Попри все, Артур Пірус говорить, що в планах – відновити всі могили вояків УПА в районі. Шляхи фінансування вже зараз шукають.

Наталя МОСТОВА

P.S. Допомогти відновленню могил вояків УПА в селі Хохонів можна, переказавши гроші на рахунок ПриватБанку 5169330518073165 (Артур Пірус). У призначенні вказати: «Для відновлення могил вояків УПА».