Мирослав Васильович помер в січні 2023-го у віці ста років.
На мапі Запоріжжя вперше з’явилася вулиця на честь бійця УПА. Про це написав на своїй сторінці запорізький краєзнавець Роман Акбаш.
Вчора, 29 листопада, вулицю Лізи Чайкіної депутати Запорізької міськради перейменували на вулицю Мирослава Симчича. До слова, Ліза Чайкіна не мала жодного відношення до Запоріжжя.
Уродженець Прикарпаття був членом ОУН з 1941 року та бійцем Української Повстанської Армії з 1943-го. У 1948 році Симчич був заарештований та засуджений на 25 років таборів. У 1963 році був звільнений, але через 5 років знову був засуджений. Вийшов на волю у 1985 році. Усього відбув в ув’язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні.
Як зазначають, Симчич має пряме відношення до Запоріжжя та Заводського району. Після звільнення він жив та працював у Запоріжжі, на Павло-Кічкасі.
На західну частину України повертатися було заборонено. У Запоржжі Симчич одружився з Раїсою Мороз, робітницею металургійного заводу «Запоріжсталь». На останньому працював і сам Мирослав.
В 1994 році він переїхав до Коломиї. Був реабілітований у 2017 році, а ще за п’ять років сотенний УПА був нагороджений званням Героя України.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює