Позивний “Філософ” йому дали побратими під час навчань.
Історію Назарія Луканюка розповіли на сторінці 710 бригади охорони Держспецтрансслужби у Facebook.
Назарію 22 роки. Він народився у селі Малий Рожин, що на Косівщині. Це невеличке село з населенням близько 1000 осіб, із неймовірною природою і краєвидами, в якому досі панують справжні українські традиції.
“Для мене це те місце, котре хочеться захищати. І на початку війни я зрозумів, що я не переживу, якщо воно буде російським”, – каже Назар, розповідаючи про свою малу Батьківщину.
До війни Назар жив і працював в Польщі – у ресторані, на посаді офіціант-менеджера. Він намагався відкрити власну справу, але війна вплинула на плани.
“В кінці лютого 2022 року, разом з батьком, ми повернулися в Україну, пішли у військкомат і так потрапили до Держспецтрансслужби”, – розповідає Назар Луканюк.
З березня 2022 року боєць проходив службу в батальйоні охорони, а в грудні 2022 долучився до лав бойового підрозділу 710 бригади охорони Держспецтрансслужби, який виконує завданні в зоні бойових дій. Був командиром відділення вогневого ураження.
Брав участь у виконані завдань з оборони та в наступальних діях бойового підрозділу. Отримав контузію, згодом лікувався, зараз проходить реабілітацію.
Про життєве кредо військовий говорить по-філософськи: “Єдині плечі, на які ти можеш покластися в житті – це твої власні!”
Вдома на Героя чекають дві бабусі, мама та дві сестри.
Назар розповідає, що після війни відвідає могили своїх загиблих товаришів.
“Тих, хто віддав найбільшу ціну на цій війні. Після війни буде найкращий час, щоб поскорбити за ними. А зараз найкращий час, щоб мститися за них”, – підкреслив боєць.
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного