Сьогодні, 16 серпня, в Івано-Франківську відбувається діалогова акція «Спільна кухня», в якій беруть участь громадські діячі та правозахисники з Прикарпаття, активні переселенці з Донбасу та активісти-миротворці з Росії.
Переселенець з Луганщини Ярослав Мінкін, сподівається, що акція буде сприйнята не як провокація перед Днем Незалежності. Він вважає, що чиновники не розібралися повністю в ситуації.
В свою чергу муніципальна інспекція та патрульні міста підійшли до Ярослава та запитали, що тут відбувається. Інспектор Валерій Протас поцікавився: чи є в організаторів дозвіл на встановлення малої архітектурної форми (МАФ), тобто стіл?
Ярослав Мінкін відповів, що повідомляв про захід міськраду. Натомість інший інспектор, який відмовився показувати посвідчення заявив, що тут активісти не мали права встановлювати МАФ.
Активісти попросили цього інспектора показати документи, але той знову відмовився. Чоловік назвався Михайлом Петровичем. Мінкін попросив показати, де зазначено, що їм заборонено ставити стіл.
Валерій Протас сказав, що для того, щоб поставити стіл потрібно отримати дозвіл. Інспектор класифікує стіл, як архітектурну форму. Проте він пояснює, що в правилах не вказано дослівно, що стіл є малою архітектурною формою.
“Мали би якусь пошану. Нехай ще залізуть на вічний вогонь”, – обурився інспектор Михайло, який вважає, що ця акція є провокацією.
Чоловік зазначає, що люди можуть збиратися, але повинна бути якась повага і порядок. А це – провокація. Є такі поняття, коли роботу можна лишити і подумати про наслідки.
Інспектор Валерій знову підійшов до Ярослава Мінкіна. На цей раз він вже зазначає, що акцію проводять не там, де планували, бо повідомлялось, що її проводитимуть з боку вул. Рєпіна, а не на вулиці Лепкого.
Після слів інспектора учасники акції прибрали все зі столу.
“Чи ви вважаєте, що це є порушенням?”, – відповів йому Мінкін на закиди муніципального інспектора.
Валерій Протас стверджує, що активісти порушили ст. 152. Однак пан Ярослав запевняє, що ця стаття стосується ярмарків та культурно-масових заходів, а тут зараз відбувається політична акція.
На місце події прибув Михайло Яцків, начальник Муніципальної інспекції з благоустрою. Інспектори привели понятих для складання протоколу, але організатори акції наполягають, що не хочуть цих понятих.
Попри це, Валерій Протас складає на Ярослава Мінкіна протокол про проведення акції в невстановленому місці. Михайло Яцків запевняє, що його підлеглі нічого не порушують. Загалом тут зібралося сім інспекторів з благоустрою на чолі з начальником Михайлом Яцківим.
Ярослав Мінкін каже, що за цією статтею на нього не мали права скласти протокол. Він буде його оскаржувати та звертатиметься Гельсінської спілки, бо вони порушили його право на свободу мирних зібрань
Представник української Гельсінської спілки Юрій Вацик акцентує, що протокол раніше хотіли скласти за те, що Мінкін без дозволу розмістив малу архітектурну форму, а коли не змогли це довести, то склали протокол вже за те, що акцію проводили у незазначеному місці.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Деркачова Ольга 
Соболик Тетяна 
Палій Юлія 
Рязанцева Яна