Болехівщина попрощалася з Героєм, захисником та вірним сином Мироном Мицаком.
Про це йдеться на сторінці Болехівської міської ради.
У Болехівській громаді – жалоба: рідні, друзі та місцеві жителі оплакують та прощаються з жителем міста Болехова, воїном та Героєм Мироном Мицаком, який 6 листопада віддав своє молоде життя на Донеччині, в результаті ракетно-артилерійського обстрілу під час бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.
Прощання з Мироном розпочалося біля рідного батьківського дому. Попрощатися та провести в останню дорогу воїна прийшли рідні, друзі, сусіди, однокласники та однокурсники, побратими, військові, представники міської влади та просто знайомі і незнайомі. Навколо майоріли синьо-жовті прапори, різнобарв’я квітів, а в очах сотні безмовних людей – сльози, смуток, біль, який ще довго ятритиме душу.
28 річний Мирон Мицак був призваний на військову службу по мобілізації 15 липня. Служив кулеметником стрілецького відділення стрілецького батальйону 10 гірсько-штурмової бригади. Він був добрим воїном, щирим другом, вірним та люблячим сином.
Хоронили воїна з невимовним болем у серці, але з усіма військовими почестями: з військовим оркестром, з почесною вартою, салютом та Гімном України.
Панахиду та чин відспівування за загиблим відслужили отці УГКЦ та ПЦУ.
Я недостатньо роблю. Хтось робить більше, ніж я. Та що я там допомагаю, це мало. Мій чоловік не воює і я відчуваю себе винною. Те, що я роблю – це ніщо в порівнянні з тим, що роблять інші. Скільки таких та схожих фраз мені доводиться чути й читати від людей, які допомагають військовим. Та коли
Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного