У складі делегації були бурмістер гміни Прушков Кшиштоф Цебуля і вуйт гміни Турава Домінік Пікос. А також керівники добровільних пожежних дружин із гмін Опольського повіту Маріуш Шелуг і Ян Чех. Супроводжував колег з дружньої Польщі голова Калуської районної ради Михайло Лаврів.
Польських гостей гостинно зустріли міський голова Іван Яцинин, директор Прикарпатського фахового коледжу лісового господарства та туризму Юрій Черневий та т.в.о.директора ДП “Болехівського лісового господарства” Роман Федорович. Серед запрошених гостей був начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Кокоць.
Відтак директор коледжу Юрій Черневий провів екскурс територією закладу. У приміщенні конференц-залу відбулася робоча зустріч польської делегації з міським головою, запрошеними гостями, адміністрацією та працівниками коледжу.
У ході розмови обговорили подальшу співпрацю Болехівської громади з однією із гмін Опольського повіту задля налагодження зв’язків та обміну досвідом, які своєю чергою сприятимуть розвитку громад обох країн у різних сферах.
У рамках візиту в Болехівську громаду польські колеги також відвідали унікальну комплексну пам’ятку природи загальнодержавного значення «Скелі Довбуша».
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює