Захар Скляр народився 10 вересня 1997 року в місті Кремінна Луганської області.
20 грудня 2023 року поблизу села Новомихайлівка Мар’їнської міської громади Донецької області поліг пластун, військовослужбовець на псевдо “Рамзес” і “Беркут” з Івано-Франківщини Захар Скляр.
Про смерть воїна повідомили на сторінці “Надвірнянський Пласт”.
З початком антитерористичної операції в 2014 році разом з сім’єю переїхав з Луганщини до Івано-Франківська, де у вересні 2015 року вступив до тутешнього осередку Пласту та став виховником гуртка “Ворони” в 27 курені ім. В. Івасюка. Був інструктором з картографії та орієнтування.
Згодом став членом 3 куреня УСП “Лісові Чорти” в кодлі “Хом’як”. В 2016 році пройшов Крайовий вишкіл виховників №151 у Івано-Франківську та Кваліфікаційний вишкіл дійсного членства №104. Учасник вишкільного табору “Лісова школа” в 2017-му. Активний в пластовому житті, учасник, інструктор та співорганізатор пластових таборів, мандрівок, подій, акцій.
Захоплювався їздою на велосипеді, мандрами та читанням. В 2020 році переїхав до Польщі. Проживав у м. Люблін, де активно долучився до розвитку місцевого осередку Пласту та став виховником юнацького гуртка. Склав пластову присягу 1.08.2020 у відкритому морі, поблизу м. Хел, Польща. У липні 2021-го був комендантом найбільшого на той час українського пластового табору в Польщі – “Мамаєва Слобода”. Продовжував належати до “Лісових Чортів”, виконував обов’язки писаря в кодлі “Шпиці”.
Навчався у Кремінській школі гімназії. Проте вже в Івано-Франківську закінчив 11 клас в школі №20. Відтак з 2015 по 2019 роки навчався на факультеті математики та інформатики Прикарпатського Національного університету ім. В. Стефаника. Закінчив військову кафедру і отримав звання молодшого лейтенанта. З березня 2018 по серпень 2019 років працював веломеханіком у веломагазині-майстерні REZKO в Івано-Франківську.
З переїздом до Польщі навчався на факультеті управління та менеджменту Люблінської політехніки. Продовжував працювати як веломайстер та в сфері логістики.
Після відкритого російського вторгнення повернувся на Батьківщину та зголосився до лав Збройних сил України. Став лейтенантом у складі 79 окремоїдесантно-штурмової Таврійської бригади. В липні 2022-го пройшов спеціальні навчання на Житомирщині, після чого постійно брав участь у бойових діях в межах Донецької області. Був командиром взводу роти управління.
Загинув 20 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Новомихайлівка Мар’їнської міської громади Покровського району Донецької області.
Церемонія похорону відбудеться у Івано-Франківську. Про дату, час та місце прощання повідомлять додатково.
Я недостатньо роблю. Хтось робить більше, ніж я. Та що я там допомагаю, це мало. Мій чоловік не воює і я відчуваю себе винною. Те, що я роблю – це ніщо в порівнянні з тим, що роблять інші. Скільки таких та схожих фраз мені доводиться чути й читати від людей, які допомагають військовим. Та коли
Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного