З пацієнтами працюють психологи, арттерапевти та юристи.
На Івано-Франківщині, на двох локаціях у Карпатах, проходять реабілітацію 50 матерів та дружин з дітьми — члени сімей загиблих військовослужбовців Національної гвардії України.
Лікування триває 21 день. Загалом за пів року психологічну допомогу отримали вже 130 людей. Про це розповів організатор та військовослужбовець НГУ Роман Григорський, розповідає “Суспільне”.
За його словами, фахівці працюють з родичами полеглих воїнів, а також з бійцями.
“Перше — це дружини, матері, діти військовослужбовців, які загинули. Другий формат — це коли військові перебувають на психологічній реабілітації. Третій — коли реабілітацію проходить уся родина, тобто чоловік та дружина з дітьми. Це здебільшого тоді, коли військовослужбовець протягом тривалого часу був у зоні бойових дій і, повернувшись додому, важко контактує з дружиною чи дітьми”, — пояснює Роман Григорський.
Уже 18 день проходить реабілітацію Галина Савчин, син якої пішов добровольцем на війну і загинув. Жінка каже: ніколи не працювала з психологом, однак завдяки реабілітації переосмислила своє ставлення до життя.
“Я зрозуміла, що треба цінувати сьогоднішній день. Не заганяти себе в роботу, плани наперед. Треба жити й цінувати рідних та близьких, любити їх, бо після втрати розумієш, що щось не додав, щось не договорив, десь не долюбив. І це — дуже важко”, — ділиться Галина Савчин.
Головна психологиня центру психологічних консультацій Лариса Заграй говорить: кожен пацієнт отримує 2-3 індивідуальні консультації психолога на тиждень, щоденні групові сеанси, проходить арт- та тілесну терапії. Зокрема, на одній з локацій проходять реабілітацію 12 дорослих і 16 дітей з Івано-Франківської, Львівської та Київської областей. З учасниками працюють вісім психологів.
“Програма має кілька блоків, де йде емоційна саморегуляція, робота з думками, поведінкова активація й активація соціальної взаємодії. Вона будується на дуальній моделі проживання горя: коли ми торкаємося складних переживань, але водночас переводимо людину і її переживання в стан ресурсу”, — розповідає Лариса Заграй.
Зі слів координаторки групи психологічного центру психологічних консультацій Оксани Костецької, реабілітація передбачає також дозвілля та екскурсії.
“Ми їздили на водоспад Шипіт, озеро Синевир, в екопарки. Також були на Міжгірському та Вишківському перевалах, ходили у гори. Коли родичі приїхали сюди, то були якісь замкнені, невеселі, заплакані, бо горе. Тепер, коли працюють психологи й ми робимо екскурсії, вони вже інакші”, — розповідає Оксана Костецька.
У Любові Романик, яка вже п’ятий день відновлюється на Івано-Франківщині, на війні теж загинув син. Жінка говорить, що після занять почувається краще.
“У мене син загинув у Києві 21 березня 2022 року. Тут я з психологом зустрічалася, розповідала їй про це, то мені вже трохи перейшло. Але якби така реабілітація проводилася у перші місяці, то було б краще”, — каже Любов Романик.
Методистка, яка проводить програму стабілізації емоційного стану жінок і дітей Антоніна Ясинська, каже: з маленькими пацієнтами та їхніми мамами працюють за різними методиками.
“У нас відбуваються різні заходи: група підтримки, тілесно-звукова терапія, де жінки відпочивають. Різні практики — робота з диханням, з відчуттями, робота з тілом, зі звуком. Є багато інструментів, які м’яко впливають на нервову систему людини. Також у нас є артмайстерня для дорослих та дітей, дитяча група та індивідуальні консультації”, — говорить Антоніна Ясинська.
Олена Кутова у горах проходить реабілітацію з трьома дітьми. Жінка каже, що психологічна підтримка, яку тут отримала, є для неї важливою, бо важко переживає втрату чоловіка.
“Я приїхала заради дітей. Тут — дуже гарно, професійно працюють психологи. На мій погляд, трохи вивели з цього стану кожного. Хоча ми маємо групові заняття, але є якийсь такий підхід, що нам дуже всім подобається. Вважаю, що корисно провести так час”, — говорить Олена Кутова.
9-річна Надія Матіїшин, яка приїхала в Карпати з бабусею Оксаною, разом із психологом намалювала картину “Шлях додому”. Її дівчинка присвятила загиблому батькові.
“Я пам’ятаю, яким був тато: добрим, любив мене. Він загинув 3 березня в Миколаєві. Мені про це мама розповіла”, — каже Надія Матіїшин.
Нацгвардієць Роман Григорський говорить: завдяки таким проєктам працевлаштували шістьох людей, які були учасниками психологічної реабілітації. Наступні заїзди планують розпочати з 5 вересня 2023 року.