Вчора, 11 січня, в онлайн-форматі відбулось засідання Координаційного штабу з питань розгортання та організації роботи Пунктів незламності.
Про це пише "Галицький кореспондент", посилаючись на заступника голови Івано-Франківської ОВА Віталія Ільчишина.
Під час засідання розглянули питання щодо розрахункових нормативів планової кількості Пунктів незламності по обласних військових адміністраціях, а також можливості забезпечення потреб організаторів пунктів пально-мастильними матеріалами.
Станом на 11 січня, утворили загалом 149 Пунктів незламності, з яких - 101 стаціонарний пункт обігріву. Вони організовані органами місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Також є 35 стаціонарних та 11 мобільних Пунктів незламності ГУ ДСНС області, два пункти на залізничних вокзалах в Івано-Франківську та Коломиї. Водночас, зареєстровано і затверджено роботу 11 об‘єктів відповідального бізнесу, як об‘єктів з генераторами, де теж можна зігрітись, попрацювати та зарядити мобільні пристрої.
"Органами виконавчої влади області і місцевого самоврядування ведуться роботи щодо організації роботи ще додатково 69 Пунктів незламності", - наголошує Віталій Ільчишин.
До Пунктів незламності може прийти кожен для того, аби зігрітись, зарядити мобільні пристрої, під‘єднатись до інтернету, попрацювати. Є у пунктах й спеціальні куточки для дітей.
Також більшість пунктів обладнані укриттями на випадок оголошення сигналу повітряної тривоги.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п