Вчора, 11 січня, в онлайн-форматі відбулось засідання Координаційного штабу з питань розгортання та організації роботи Пунктів незламності.
Про це пише “Галицький кореспондент”, посилаючись на заступника голови Івано-Франківської ОВА Віталія Ільчишина.
Під час засідання розглянули питання щодо розрахункових нормативів планової кількості Пунктів незламності по обласних військових адміністраціях, а також можливості забезпечення потреб організаторів пунктів пально-мастильними матеріалами.
Станом на 11 січня, утворили загалом 149 Пунктів незламності, з яких – 101 стаціонарний пункт обігріву. Вони організовані органами місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Також є 35 стаціонарних та 11 мобільних Пунктів незламності ГУ ДСНС області, два пункти на залізничних вокзалах в Івано-Франківську та Коломиї. Водночас, зареєстровано і затверджено роботу 11 об‘єктів відповідального бізнесу, як об‘єктів з генераторами, де теж можна зігрітись, попрацювати та зарядити мобільні пристрої.
“Органами виконавчої влади області і місцевого самоврядування ведуться роботи щодо організації роботи ще додатково 69 Пунктів незламності”, – наголошує Віталій Ільчишин.
До Пунктів незламності може прийти кожен для того, аби зігрітись, зарядити мобільні пристрої, під‘єднатись до інтернету, попрацювати. Є у пунктах й спеціальні куточки для дітей.
Також більшість пунктів обладнані укриттями на випадок оголошення сигналу повітряної тривоги.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи