З березня 2023 року «посадовець» очолив окупаційну адміністрацію.
Про це повідомили на сторінці прокуратури Івано-Франківської області.
За процесуального керівництва прокурорів Івано-Франківської обласної прокуратури скерували до суду обвинувальні акти стосовно двох громадян, які співпрацюють із країною-агресором на тимчасово окупованій території. Їм інкримінували колабораційну діяльність (ч. 5 ст. 111-1 КК України).
Слідство встановило, що у вересні 2022 року житель селища Нікольське Маріупольського району став «заступником голови Володарської селищної адміністрації ДНР», а з березня 2023 року очолив цей так званий орган влади.
Він організовує роботу установи у співпраці із російськими загарбниками, забезпечує реалізацію їх «політики», а також розподіляє кошти громади на користь окупантів.
Інший обвинувачений – заступник голови районної адміністрації у Запорізькій області. Він погодився співпрацювати з окупаційною владою щодо проведення псевдореферендуму на тимчасово окупованій території, а також поширював матеріали із запереченням збройної агресії РФ.
Він особисто агітував та закликав населення селища Михайлівське до участі в незаконному референдумі про приєднання окупованих територій до складу РФ.
Обвинувачений неодноразово записував відеозвернення для соціальних мереж, у яких видавав окупацію як здійснення «багатовікової мрії» українського народу, знецінював наших військовослужбовців та критикував владу. Натомість російських загарбників він возвеличував та порівнював із героями.
Окрім колабораційної діяльності, йому інкримінували виправдовування, визнання правомірною, збройної агресії РФ проти України, глорифікацію її учасників (ч.ч.2,3 ст. 436-2 КК України).
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює